Змінити стать і прийняти себе після зґвалтування: у Вінниці триває кінофестиваль Docudays

Два відвертих фільми про захист прав людей — жахлива та коротка історія дівчини з Бангладешу, життя якої кардинально змінило зґвалтування та тонка і глибока історія трансгендера, що переживає зміну статі.

Міжнародний мандрівний фестиваль документального кіно про захист прав людини Docudays UA майже два тижні проходить у книгарні «Є». Вінничани вже побачили такі стрічки як, «Жива ватра», «Інтерсекція», «Жіноча Солідарність», «Загублені», «Десять секунд», «Остап», «Битви» та «Пісня бійця». За традицією, після кожного фільму йде обговорення переглянутого.

img_0090

Вчора, 12 грудня, в рамках фестивалю в книгарні «Є» показали дві стрічки іноземних режисерів — короткометражний фільм швейцарців Франчески Скалісі та Марка Олекси «Моріом» та перший повнометражний фільм польської режисерки Кароліни Бєлявської «Звіть мене Маріанною».

img_0103

Показ розпочали із «Моріом» – історії про дівчину із Бангладешу, яка стала жертвою зґвалтування і тепер переживає важкі психологічні травми.

Початок фільму, коли героїня  починає зубною щіткою чистити обличчя та тіло вже говорить про те, що фільм триматиме в напрузі до кінця. Це інша культура, інші цінності та менталітет. Це історія, розв’язку якої ти розумієш лише в самому кінці, адже на початку здається, що саме батьки дівчини психічнохворі і знущаються над нею, але в кінці глядачі розуміють, що це історія не про знущання батьків над дочкою — а про викрадення та зґвалтування, яке зруйнувало життя та психіку Моріом. «Я спустилася з небес. Я прийшла, щоб знищити все погане у світі. Я поліцейський. Я квітковий янгол. Я отримала роботу в полійному відділку. Я покараю їх. Я посаджу їх до в’язниці» – говорить головна героїня.

img_0100
Другий фільм «Звіть мене Маріанною» показує життя 47-річної транс-жінки Маріанни в той період, коли вона проходить процедури корекції статі, аби повністю відповідати жіночій статі та почуватися у власній шкурі. Це історія, яка показує різне ставлення до зміни статі близьких та оточуючих головної героїні. З однієї сторони — це батьки, які всіляко не можуть визнати, що їх син став жінкою і головній героїні доводиться навіть судитись з ними, щоб отримати дозвіл на операцію (згідно польського законодавства) та дружина, яка не зважаючи, на образу та сильне кохання, за 25 років спільного життя таки підтримує Маріанну в важкий період життя.

Історія про пошуки справжнього щастя, про мрію отримати своє тіло, в якому комфортно, на яке приємно дивитись. Стрічка показує, що суспільство нормально приймає трансгендерів — Маріанна спокійно обирає собі білизну на ринку, гуляє з коханим чоловіком пляжем і ніхто не дивиться на них косо. Будучи чоловіком, головна героїня прожила 25 років у шлюбі , має двох дорослих дітей, які не визнають такого «батька». Особливе місце у фільмі займає дружина Кася, яка незважаючи на сильне кохання, намагається все-таки вмовити повернутись, а потім підтримує у період реабілітації.

Ця історія може здаватись щасливою, але…через прийом великої кількості гормональних препаратів у головної героїні трапляється інсульт, який абсолютно змінює її життя і показує насправді кому вона важлива — колишній дружині, новій подрузі та теперішньому коханому, які постійно підтримували та допомагали в реабілітації. Старе і нове життя пересікається в один момент. Маріанна вчиться заново ходити та говорити та інколи навіть думає, що це кара Божа за її вчинок. Батьки і діти так і не визнають її нову та навіть у такі важливі та важкі моменти не з’являються в житті. Можливо, ця історія про те, що лише люди, які справді кохають, можуть прийняти тебе будь-яким.

img_0099
Режисер Кароліна Бєлявська, яка є одною із найближчих подруг героїні, змогла показати особистійсні переживання Маріанни та складнощі у спілкування з батьками та колишньою дружиною.

Важливою складовою стрічки є вистава в театрі, в якій Маріанна вже пройшла реабілітацію після інсульту і з допомогою акторів намагається пережити та проаналізувати один із найважчих та найважливіших періодів свого життя. Вони розігрують багато життєвих ситуацій із її життя, намагаючись розібратись у них. Саме в театральній трупі головна героїня знаходить прихисток і можливість зрозуміти себе в той період життя і зараз.

img_0102

Фільм «Звіть мене Маріанною» великою мірою є про інакшість, але в той же час, це історія про абсолютно універсальні людські проблеми: нестачу розуміння, сприйняття, підтримки. Це історія про життя середньостатистичної людини, яка має роботу, певні проблеми в сім’ї, знаходить нову романтичну пасію, опісля її спіткає хвороба, але попри всі труднощі, героїня почувається щасливою і проживає радісні моменти, – пишеться на сайті Феміністичної майстерні

Після перегляду традиційно відбулось обговорення і, незважаючи на присутність в залі старшого покоління, кардинально різних думок не пролунало. Коли покоління 50+ розуміє трансгендерну проблематику, не виражається «це є гріх» чи «як так можна» , то напевно ми переходимо на новий рівень. Коли глядачі говорять про власне щастя героїні, а не прийняті в суспільстві штампи, це стирає певні уявні межі між молодим і старшим поколінням. З’являється дещо егоїстичне розуміння свого я, себе та власного щастя.

img_0091

  • Фільм “Звіть мене Маріанною” піднімає гостру тему зміни статі, яка досі залишається незрозумілою для багатьох. На мій подив фільм розкриває почуття головної героїні м’яко, щиро і відкрито. Яскравою лінією проходить бажання героїні встановити здоровий зв’язок із батьками, дітьми. Але не завжди це вдається. Фільм позитивний, життєвий. Залишає місце для подальших роздумів. Не завжди усе в житті, чого бажаємо, дає абсолютну сатисфакцію, але у випадку Маріанни мрія здійснилася, не без труднощів, адже у якийсь момент щось пішло не так. І попри наступну трагедію (інсульт) героїня зберігає віру до Бога, до життя, до людей, що вносять надію і прощення. Моє особисте ставлення до подібних випадків фільм не змінив, але допоміг більш детально пізнати світ переживань таких людей. Кожен прагне до щастя  і обирає власний шлях до нього, – ділиться враженнями одна із відвідувачок Вікторія.
  • Показ фільму «Звіть мене Маріанною» в рамках Docudays привідкрив завісу глибинніших сенсів дискримінації представників ЛГБТ-спільноти. Адже усі звикли трактувати «нечеснотні вчинки трансгендерів із точки зору Біблії, особливо в пострадянському суспільстві. У фільмі для мене особливий сенс несе егоцентризм головної героїні, що є нормою для людини, котра цінує своє «Я», особисте щастя та відчуття своєї гендерності. Але не є нормою в основоположних сімейних цінностях. Жінка-трансгендерка має двох дітей та дружину. До речі, про дружину. Вона є сакральною героїнею, котра ідентифікує не менший сенс фільму – любов. Не плутати з коханням. Дивитись, однозначно, – розповідає ще одна глядачка Інна.

img_0094

  • Цей фільм насправді дуже людяний. Корисно показувати такі історії, незважаючи на різну аудиторію, яка може бути до подібного не готова і неправильно оцінити задум режисера. Це певний показник наскільки ти людяний, – говорить по завершенню арт-менеджер книгарні «Є» Олександр Вешелені.

img_0105

Фото Андрія Завертаного

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією
Вгору