З велоспорту в галерею: вінницький художник Владислав Кремінський. ВІДЕО

Владислав Кремінський малює менше року, але вже зумів зібрати навколо себе вінницьких митців, створивши галерею сучасного мистецтва, де можна не тільки подивитися, але й придбати картини або ж…створити свої.

Зараз кожен, хто малює, може назвати себе художником, а справжні художники часто соромляться і кажуть, що їм ще вчитися і вчитися. Вони малюють вдома, на вулиці, у запилених майстернях, у закладах та навіть у транспорті. Для когось створення картини  – це сакральний процес, в якому має бути тепло, обов’язкова тиша і музика. Інші ж можуть малювати у будь-яких умовах. Хтось говорить, що малювання – це талант, інші вбачають у цьому постійну роботу. Для когось важливою є допомога молодим митцям.

До Дня художника, який всі митці України відзначатимуть 14 жовтня, VежА поспілкувалася з п’ятьма вінницькими художниками і художницями, щоб у коротких розмовах дізнатися про їхній творчий шлях, процес створення картини, ставлення до мистецтва, його розвиток у Вінниці та мрії.

Владислав Кремінський малює менше року, але вже зумів зібрати навколо себе вінницьких митців, створивши галерею сучасного мистецтва, де можна не тільки подивитися, але й придбати картини або ж…створити свої.

Хлопець 13 років професійно займався велоспортом, є майстром спорту міжнародного класу та взимку цього року покинув спорт і почав малювати. Для Владислава важливо розвивати саме творчість у місті, допомагати молодим митцям та разом створювати проекти. У митця до творчості два підходи: психологічний та матеріальний. Хлопець вважає, що при великому бажанні мистецтвом можна заробляти – потрібно лише знати правильний підхід.

“Малювати під вино і музику”: у Вінниці відкрилася нова галерея сучасного мистецтва. ФОТО

Небагатослівний, але з великими планами та мріями, Владислав зустрічає нас у своєї галереї, де в цей день під музику створив нову картину.

З велосипеда в галерею

Раніше я був у професійному спорті й так склалося, що захотів поміняти все в своєму житті, набридло щодня займатися тим спортом. Якихось фарб мені не вистачало. Зимою почав малювати, просто взяв фарби у мами. Мама моя професійна художниця.

Перших п’ять робіт, які я зробив, подарував друзям. Потім я поїхав закодон на роботу, але повернувся, бо захотів тут щось змінити. Тут рідна країна і ти хочеш міняти її на краще, змінювати атмосферу навколо себе.

Чому чудожнє? Бо я ходив до психолога і вона мені сказала, що я творча людина, хоча я хотів бути не творчою, а бізнесменом. Вона каже: «ну ти не будеш продавати, ти не вмієш продавати, ти творча людина, якщо ти підеш в то русло, то в тебе будуть і здвиги по фінансовій  структурі»

Ціле літо я думав, що хочу робити. Спочатку ми хотіли створити студію дизайну інтер’єрів, але через фінансові причини ми не змогли її відкрити, бо потрібні були великі капіталовкладення.

Ще мені мама колись казала, що дуже хотіла би викладати для дітей, але ні на кого не працюючи. Я подумав: “А чому б не створити їй студію, щоб вона викладала для дітей?”. А потім поміркував, що можна скомбінувати все: виставку картин, продаж картин, уроки сучасного живопису і свої майстер-класи.

Я малюю в стилі абстракціонізм і модернізм. Люди в захваті. Я дарую їм позитив і радість життя. Вони приходять сюди сумні такі, а виходять з посмішками “на 32”.

«Малювання піднімає мою самооцінку»

Картини мені дають самооцінку. Тому що, коли я гарно намалюю картину в мене піднімається самооцінка, що в мене виходить воно і я з цим внутршнім бажанням, що в мене все получається, що я те, що захотів, те і намалював, йду далі. Далі я чогось досягаю. В мене є бажання, мотивація щось робити для цієї галереї і далі розвиватися.

Нещодавно я закінчив треніг “Активіні громадяни” від Британської ради. І зараз планую подати проект, щоб зробити конкурс «Кращий художник Вінниччини» з невеличким грантом для переможців. Вже буде певний стимул, певний розвиток для творчості у Вінниці. Тому що, якщо не буде різних конкурсів, розіграшів, аукціонів, виставок, то не буде розвитку взагалі.

В мене спочатку був період, коли я малював для себе і зараз малюю для себе – просто я виставляю тут в галереї. Зараз в мене голова в основному працює на проекти. В нас дуже багато проектів, дуже багато країн, які можуть давати нам кошти, щоб ми тут розвивалися. Щоб не тікали звідси.

Ці проекти дають великий розвиток і великий стимул. Якщо я не маю грошей, то як відкрити, наприклад, навіть ту ж саму галерею?

У нас є громадський бюджет Вінниччини, але там проекти більше на благоустрій. Там мало культурних, творчих проектів. Немає такого, як безкоштовний концерт для дітей-сиріт або зробити виставку в галереї для простих людей.

«Творче місто розвиває креативне мислення людей»

В нас візуальне мистецтво розвивається, але повільно. У нас не бачать перспективи у цьому виді діяльності. Якщо ти художник, то це тільки як хобі. Основна діяльність – це якась робота. Вони вже з тієї роботи виділяють якісь кошти для того, щоб писати картини. Я хочу показати те, діяльність художника можна спрямувати і на свій заробіток. Тим самим розвиваючи культуру Вінниччини.

В нас все зупиняється на тому, що, наприклад, щоб потрапити до Національної спілки художників, потрібно зробити вісім міжнародних виставок. А якщо ти художник-початківець, то як зробиш цих 8 виставок, не знаючи нічого? Це якщо ти цілеспрямовано йдеш туди, постійно працюєш, пишеш за свої кошти і тільки так ти зможеш реалізувати себе.

А я хочу, щоб кожен побачив, що творчість це легко. Через це я організовую ці майстер-класи. Люди приходять з негативними думками, а виходять з позитивними. Тобто міняю їхнє світобачення, тому що я з ними по ходу майстер-класу спілкуюся. Кажу, що не мисліть негативно – мисліть позитивно і все буде добре. Тому що все у нас в голові. Те, яке кіно ми крутимо в себе в голові – те і перед очима у нас получається.

Якби воно не було, я все одно вірю, що у нас зміниться щось. Що захочуть вливати гроші в таку культуру, в таке мистецтво і за цим майбутнє. Тому що за кордоном це розвивається дуже швидко.

Творче місто, якщо воно так виглядає, воно розвиває креативне мистення людей. Ми не йдемо по шаблону, люди бачать, що можна так зробити.

«Я надихаюся не художниками, а творчістю»

Чому появилися такі напрямки як модернізм, сюреалізм і так далі? Стандарний живопис вже показали у всій красі, тож щось треба було міняти. Як міняти? Вони почали ті ж самі картини просто ламати на шматки, бачити їх по-іншому, зображати їх по-іншому.

В цьому і полягає розвиток , коли ти бачиш один і той самий предмет, але з іншої сторони, то він виглядає по-іншому. Якщо ти мислиш зараз так, а тобі показали трохи інакше мислення, то ти вже починаєш мислити по-іншому, по-іншому розвиваєшся.

У мене, наприклад, спочатку кольори в голові. Ті, кольори, які спочатку прийшли мені в голову, тими я і малюю.

Я скажу чесно, що всі художники є маленькими крадіями, тому що вони копіюють інших художників або інші роботи. Я так само дивлюся на роботи різних художників: що з них почерпнути, які собі техніки взяти, я цим надихаюся і тоді я втілюю це в картини. Абсолютно не цікавлюся художниками, як їх звати і так далі – я тільки  цікавлюся творчістю і все.

Відео Андрія Завертаного, фото Ольги Мірошниченко 

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією
Вгору