× Пошук публікацій на Veжa
× Пошук публікацій на Veжa

“Ваше місто окуповане – ви пропускаєте хід”: у Вінниці презентували гру “Переселенська блуканина”. ФОТО

“Вітаємо, ви – переселенець! Тепер варто зайнятися офіційним оформленням статусу та отримати довідку ВПО, тож доведеться пропустити хід”, – так починається настільна гра “Переселенська блуканина”, презентувана вчора у Вінницькому прес-клубі.

Хоча в нашому випадку гра виявилася не настільна, а швидше “напідлогова”, позаяк для того, аби всі присутні журналісти змогли в деталях ознайомитися з “Блуканиною”, її виготовиили у формі величезного банера. Такі самі гігантські – кубики для гри та фігарки, які гравці рухають по полю.

 – Хочу ще раз підкреслити: ця гра не ДЛЯ переселенців, а ПРО переселенців. Ми не рекомендуємо грати в цю гру внутрішньопереміщеним особам, адже це може бути досить травматично для них. Насправді ця гра для місцевих громад, куди прибувають переселенці з ОРДЛО, аби люди хоча б на хвильку відчули, як це – втратити свій дім і бути змушеним поневірятися світами”, – пояснює радниця з питань внутрішньо переміщених осіб(ВПО) Міністерства соціальної політики України Людмила Неверицька.

Вона, а також Дермот Гамільтон в якості представників програми “Радник з питань ВПО” презентували “Переселенську блуканину” у Вінниці.

Гра схожа на класичні “настолки” типу “Монополії” абощо: щоправда, в даному випадку не можна щось купувати чи на чомусь заробляти. Потрібно просто пройти шлях “від початку окупації” до умовної “перемоги”. На цьому шляху гравців буде спіткати чимало перешкод: від “обстрілів на блокпосту” до забутих документів та інших бюрократичних помилок, які значно ускладнюють життя переселенцям, а гравців змушують повертатися на кілька ходів назад. Водночас тут є і “призові” поля: як то різноманітні грантові програми для ВПО.

  • Пересленці стикаються з величезною проблемої неповороткості бюрократичного апарату, з упередженим ставленням мешканців мирної України, які часто ставляться для ВПО нетагивно. Хоча статистика, наприклад, свідчить про те, що кількість злочинів, здійснених переселенцями у Вінниці – пропорційно аналогічна тій кількості, які здійснюють самі вінничани, – запевняє Неверицька.

Радниця каже: близько 80% переселенців зі Сходу, які приїхали до Вінниці, не збираються повертатися назад. “Нові вінничани” – як називають їх активісти – так чи інакше стали частиною місцевої громади, тому сьогодні важливо боротися зі стереотипами, які існують щодо них.

  • Ми робили цю гру на основі тієї, яку раніше створили для біженців з Мексики, котрі прямували в штат Арізона, США, – пояснює Гамільтон та додає, що невдовзі має з’явитися і компютерна версія гри.

“Оскільки обстріл припинився, блокпост поновив роботу – киньте кубик ще раз”

Присутнім на презентації пропонують зіграти в гру. Завкафедри журналістики ДонНУ Олена Тараненко одразу відмовляється та критикує проект: каже про те, що іронічні формулювання в грі – недоречні, зображення людей та явищ – надто карикатурні.

Зрештою, гра потрапила під шквал критики, щойно про неї заговорили на всеукраїнському рівні: багатьом було невтямки, як це можна: грати в переселенця? Розробникам гри – серед яких також багато переселенців – надходила маса погрозливих та засуджуючих повідомлень у соцмережах. Цікаво, що в самій грі також є спеціальне поле: “Ви побачили багато негативних коментарів на вашій сторінці у facebook від агресивних користувачів та впали в депресію. Пропустіть один хід.”

Зрештою, до гри беруться журналісти та студенти: кидають кубик, рухають фігури. Комусь вдається швидко вибратись з ОРДЛО та уникнути обстрілів, хтось потрапляє на поле, яке переносить гравця далеко вперед, а дехто ніяк не може вийти з окупованої території – все, як в реальному житті.

Всі прагнуть швидше до кінця ігрового поля – до умовнох перемоги, яка у кожного з них – своя.

Автори гри зазначають, що “Переселенська блуканина” не призначена для продажу, а буде розповсюджена тими містами, куди переважно прибувають внутрішньо-переміщені особи.

Фото Ольги Мірошниченко

Автор: Андрій Качор

Головний редактор Vежі

Поділитись публікацією
Вгору