Українське хінді та нові акустичні програми: у Вінниці відбувся Ukrainian Acoustic Weekend. ФОТОРЕПОРТАЖ

Чотири гурти та чотири години акустичної музики – так учора, 21 жовтня, у Вінниці, у театрі мені Садовського, відбувся перший Ukrainian Acoustic Weekend, який об’єднав на одній сцені “Один в каное”, “Женю і Катю”, “Bahroma” та “Vivienne Mort”.

Першими на сцену вийшли молоді хлопці з гурту “Bahroma”, щоправда не у повному складі, а тільки гітарист Дмитро Крузов та фронтмен (теж із акустичною гітарою) Роман Бахарев. Вони одразу попередили про те, що виступають у театрі вперше, тому не знають, “як тут прийнято” й попросили підтримки зали. Перша пісня, яку вони заграли, була українською – “Одне серце маєм з тобою ми на двох”, що була доволі “інтелігентно романтичною” та дещо сумною, як й усі наступні композиції. Проте за винятком першої, всі пісні були російською.

     

У іншому музику гурту можна назвати гармонійною, голос Бахарева – оксамитовим та проникливим, а сам виступ – доволі щирим та таким, ніби ти перебуваєш не на концерті, а на “квартирнику”, де “всі свої”.  Фронтмен в міру спілкувався із залою та запитував про настрій і те, яку пісню – сумну чи веселу – хотілося б почути. Слухачі обирали здебільшого сумні пісні, деякі з яких Бахарев виконував настільки емоційно, що, здавалося, до кінця виступу зірве собі голос. Втім, за це музиканти отримували велику “порцію” аплодисментів.

Наступними, о 20:00, на сцену вийшли хлопець та дівчина, які разом з барабанщиком та бас-гітаристом є гуртом “Женя і Катя”. “Нам сподобалась “Bahroma”, але доведеться слухати нас” – сказав Женя і розпочав виступ, під час якого у переважній більшості звучали пісні про любов та звичайні радощі життя. Перша композиція “Просто жити”  була легкою та надихаючою, як і решта пісень. Музиканти постійно посміхалися слухачам та одне одному.

   

– А зараз ми представимо вам нову пісню, останній сингл, який вийшов наприкінці вересня. Називається він “Перший сніг” і вже скоро буде дуже актуальним, – розповіла Катя і гурт знову заспівав про любов.

Фактично тема кохання є основною у піснях “Жені і Каті”, незалежно від мотиву – сумного чи драйвового. Слухачі двічі під час виступу “хором” запалювали ліхтарики на мобільних телефонах.

А вже третій гурт, що вийшов на сцену театру, контрастував із попередніми. Виступ “Один в каное” складався переважно з сумних пісень на різні “глибокі” теми. Публіка слухала їх максимально зосереджено та здебільшого у повній тиші, підспівуючи тільки двом чи трьом композиціям за весь виступ. Сама Ірина Швайдак, вокалістка гурту, мало спілкувалася із залою.

   

Читайте також: Гармонія на сцені та хаос у залі: як “Один в каное” виступив у Вінниці. ФОТОРЕПОРТАЖ

Окрім вже відомих пісень (“Човен”, “Пообіцяй мені” та інші), дівчина виконала нову композицію “У мене немає дому” з альбому, який “поки йде, але ще не прийшов”. Характерне для вокалістки вміння керувати голосом та манерою співу викликало “мурашки по шкірі”, як і музика, що була, традиційно для гурту, дещо “трансовою”. Завершився виступ “Один в каное” піснею “Ікони” (присвячена шістидесятникам), після чого гурт швидко покинув сцену під гучні оплески та вигуки “Браво!”, що тривали ще доволі довго.

Врешті, завершився Ukrainian Acoustic Weekend виступом гурту “Vivienne Mort”. Зодягнена у довгу чорну сукню вокалістка, Даніела Заюшкіна, вийшла на сцену під похмуру музику і, не вітаючись, заспівала  доволі безрадісну пісню. Здалося, що на відміну від попередніх концертів гурту, цей виступ буде досить невеселим. Втім, щойно завершилась перша пісня, Даніела усміхнулась та привіталась, зазначивши, що дуже скучила за нашим містом. “Я вам сьогодні представляю нову акустичну програму, спеціально для вас, так і знайте” – пообіцяла дівчина.

  

Даніела спілкувалася із слухачами чи не найбільше, порівняно з іншими виконавцями на Ukrainian Acoustic Weekend, а ще – багато посміхалася та просила усіх підтримувати її підспівуванням та піднятими вгору долонями, особливо під час виконання “Сліди маленьких рук”. Заюшкіна також повідомила, що на пісню “Думаю про тебе” нещодавно був відзнятий кліп, яким “можна зігріватися”.

Читайте також: Vivienne Mort у Вінниці: «У цьому місті люди швидше стають близькими»

На завершення Заюшкіна виконала пісню, що починається українською, а продовжується мовою хінді.  Як розповіла співачка, така варіація “Досвіду” з’явилась майже випадково.

– Наш гурт робив саундтрек до індійського фільму «Три з половиною» (Three And A Half). Три тижні ми вигадували саундтрек і врешті ця пісня потрапила і в альбом до нас, і в до фільму. А в останній день мого перебування там (в Індії – авт.), вона (Дарія Гай – режисер стрічки – авт.) попросила ще одну пісню мовою хінді. Але оскільки я не володію хінді, попросила свого тамтешнього друга Канешка перекласти текст “Досвіду” на хінді. Тому вперше для вас “подвійна” пісня: вона починається українською і завершується мовою хінді.

Судячи з усього, публіка була розчулена почутим й віддячила співачці гучними оваціями. Після цього (о 22:30) й завершився концерт, багато глядачів покидали залу із заплаканими очима, а дехто з надією озирався на сцену, чи бува не буде виходу “на біс”. Але цього не сталося.

Натомість у фойє театру розгорнулася локація для автограф-сесії із Даніелою Заюшкіною, а поруч – продавалися диски гурту (від 150 за один) та листівки.

 

Щоправда, зауважимо, що розпочався концерт із запізненням на майже дві години – близько 18:45 замість 17:00. Затримка була через один з гуртів, який не встиг прибути завчасно і мав зробити “саундчек”. Відтак, людям довелося увесь цей час гаяти у кав’ярнях або ж на вулиці, оскільки всередині приміщення холу місця було небагато. Також зазначимо, що замість обіцяних 40 хвилин виступу кожного виконавця, зазвичай один гурт був на сцені 25-30 хвилин.

Була й деяка плутанина із електронними квитками на концерт, оскільки одразу щонайменше у двох випадках троє людей “претендували” на одне й те саме місце. За винятком цих нюансів, можна стверджувати, що концерт вдався та минув хоча й не з аншлагом (20% місць були вільними), проте усі слухачі по його завершенню були задоволені.

Фото Ольги Мірошниченко

Автор: Юлія Плахтій

Журналіст

Поділитись публікацією
Вгору