Театр “БУ!” вперше у Вінниці покаже трагікомедію “Королева краси” від автора “Трьох білбордів під Еббінгом”

Аматорський театр «БУ!» неодноразово показував своє оригінальне трактування відомих п’єс та віршів, цього разу режисер Григорій Сиротюк обрав для акторів досить непросту психологічну драму з чорним гумором Мартіна Макдонаха «Королева краси».

Людська природа химерна, примхлива і мстива, люди часто глухі та жорстокі один до одного, схильні до насильства і все ж – не безнадійні. Так думає і про це пише ірландський драматург Мартін Макдонах. Пише нещадно правдиво, гірко і дуже смішно. Його п’єси глибоко духовні, вони написані водночас з любов’ю до людини і з болем за неї.  У «Королеві краси» смертельно воюють за своє щастя стара безпорадна мати і самотня й нещасна дочка. Темперамент в обох героїнь зашкалює всі мислимі межі, тому з’ясування стосунків виглядає то фарсом, то справжнім «кухонним бойовиком.

Виставу ірландського режисера, сценариста і драматурга Мартіна Макдонаха «Королева краси», який минулого року отримав нагороду Венеціанського кінофестивалю за кращий сценарій «Три білборди під Еббінґом, Міссурі», а до того він «нашумів» стрічками «Сім психопатів» і «Залягти на дно в Брюгге», у Вінниці вперше представить саме аматорський театр «БУ!». Прем’єра відбудеться 15 квітня о 18.30 у залі Будинку Учителя (вул. Мури, 6-а).

Театр «БУ!» під керівництвом режисера Григорія Сиротюка існує у Вінниці вже чотири роки. Позаяк, театр аматорський, то акторський склад регулярно змінювався: хтось вступав до театральних ВУЗів, хтось йшов на роботу або просто не мав часу більше займатися, що не завжди давало можливість акторам працювати над повноцінними виставами. Тому це переважно були поетичні композиції на вірші сучасних поетів.

Цього року склад театру «БУ!» став більш-менш стабільним, таким, щоб не виступати, а саме працювати в театрі, тому актори і режисер змогли попрацювати над повноцінною виставою «Королева краси». Як розповів Vежі режисер Григорій Сиротюк, кількість героїв у виставі також зіграла ключову роль у виборі, адже чоловіків у театрі досить мало.

– Хлопці мало займаються. Ми ж театр аматорський, зарплати не платимо, а треба левову частку часу витрачати. Ті, хто працювали, вийшли на хороший, навіть на професійний рівень. Все це можна буде побачити на самій виставі та оцінити акторську гру.

Григорій зізнається, що Мартін Макдонах і Тенесі Вільямс – одні з його улюблених драматургів і спочатку він хотів поставити іншу п’єсу, але там три чоловічі ролі та одна жіноча. Тому, аналізуючи наявний склад акторів і актрис, обрали саме «Королеву краси». Режисер розповідає, що йому дуже імпонує певна жорсткість і чорний гумор у творах Макдонаха.

-Він дуже цікавий, тому що він дає багато для фантазії, для творчості. Режисер завжди відштовхується від драматурга, але завжди робить по-своєму, бо тоді би всі ставили однаково. Особистість і бачення режисера має велике значення.

Інше бачення «вінницької» «Королеви краси» виникло і через те, що одному актору, а саме Дмитру Евердіну доводиться виконувати відразу дві чоловічі ролі – Пато і Рея. Якщо ж говорити про інших героїнь вистави, то Анна Бернацька і Христина Кіцула грають роль Морін (у різних складах), а Світлана Шарчук – Мег.

-У нас є ще один такий персонаж таємничий, хто там що знайде, то вже поле для фантазії. Цього персонажа також грають дві дівчини Даша Лелюк і Софія Грабовська, а також допомагають решта учасників студії з реквізитом, світлом, звуком, – коментує Григорій Сиротюк.

Виконавиці головних ролей Світлана Шарчук та Анна Бернацька зізнаються, що вистава змусила задуматися їх над своїми стосунками з батьками.

– Це цікаво , тому що йдеться про стосунки двох жінок – дочки і матері тож я, якщо переносити це все на життя,  по-іншому можу подивитися на відносини зі своїми батьками. Про це також буде корисно подумати глядачам: як ми взагалі ставимося до своїх батьків: можливо, їм потрібно більше уваги, якось проаналізувати свої дії стосовно до них.

Мені здається, що всім акторам для того, щоб передати те, що потрібно до глядача, потрібно попрацювати над собою. Ти говориш по-іншому, не так як би могла сказати в житті. Ловиш якісь подібні стани, згадуєш себе в схожій ситуації. Тут більше психологічний момент є. Це ж психологічна драма, – ділиться відчуттями Світлана Шарчук.

– Я не знаю чи я з кимось ділилася зі студії цим, окрім Діми, але я лікую певні свої хвороби через її переживання (переживання героїні – ред.). Мені чомусь акторство і робота над моїм персонажем дуже багато чого в моєму житті показують. Я би дуже хотіла, щоб мої батьки побачили цю виставу, але готую їх до того, що там є досить пікантні речі. А також дуже важливо аби вони відмежовували мою особистість від особистості героїні, – говорить Анна Бернацька.

Для режисера Григорія Сиротюка театр «БУ» це можливість робити те, що йому подобається і не думати про те, що про це скажуть інші, а також шанс навчити та відкрити багатогранність та акторський талант у своїх «студійців».

-Репертуарний театр залежить від глядача, від каси, від плану і коли там якась п’єса чи вистава не вписується в естетику чи етику театру, то це цілком зрозуміло. А тут вперше я був вільний від якихось комплексів.

Я тут вперше роблю те, що мені дійсно подобається, сподіваюся, що мені вдалося заразити цим і акторів. Тут я насправді не думаю про те «а що скажуть, а що подумають», «а це пошло чи не пошло?», «а це добре чи погано?». Я знаю, що в мене є відповіді на всі ці питання, але навіщо читати книгу і потім прийти і до письменника і сказати: «А шо ви хотіли сказати цією книгою?».

Книга для того і пишеться, вистава для того і ставиться, щоб ви самі щось подумали, спробували хоча би намагатися розгадати якісь загадки, якісь ребуси, якісь ці алюзії , які проводяться у виставах. Це і є мистецтво…не говорити прямо. Якщо ти показуєш і говориш так як є, то це, можна сказати, порнографія – нема місця ні почуттям, ні фантазії, нічому… тільки голий фізичний процес.

– Через це цей театр для мене дійсно велика віддушина, бо ти позбавляєшся всілякого багажу, що за спиною. Я знаю тільки одне, що в мене чудові актори, я бачу як вони з кожним разом не те, що ростуть, а я просто в захваті від того, що вони роблять. Рідко хто може похватися тим, що Світлана за два роки зробила такий якісний стрибок просто. Аня лише півроку займається і той же Діма, який на перших репетиціях був переляканий, а зараз наскільки він органічний і різноманітний в своїх проявах акторських. Мене це надзвичайно тішить.

А вдається акторам насправді все досить професійно та переконливо. Побувши на репетиції виставу близько 20-30 хвилин, відчуваєш на скільки глибоко актори і актриси вживаються в ролі і дійсно їх переживають. Мінімальна кількість реквізиту, максимальна кількість простору для уяви, відчуттів та емоцій. Це історія, яка завжди буде актуальна, бо стосунки батьків і дітей – вічні, бо внутрішні демони живуть у кожному, бо нам всім є про що сказати. Окрім родинної історії тут присутнє кохання, ненависть, внутрішня боротьба та навіть мовне питання, яке режисер вміло адаптував до теперішніх реалій.

А про решту варто дізнатися безпосередньо на виставі, запрошення на яку можна замовити за телефоном 067-739-77-04. Кількість запрошень обмежена. Повторно вистави відбудуться 18, 21 і 29 квітня.

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією