“Танцювати можуть всі, хто може ходити”: як вінницькі чемпіонки світу тренують юних степістів. ФОТО

Розпочавши із дитячого ансамблю «Степ компанія» разом з яким двічі ставали чемпіонами Світу, Яна Лісова та Євгенія Дудник-Танасюк згодом вже у складі «Flame tap», достойно відстоюють звання чемпіонок, а тепер і навчають цьому інших. Ми завітлали на одне із таких тренувань.

Незважаючи на декілька перемог на Чемпіонатах України (2015, 2016, 2017, 2018 роки) та дві бронзи і одне золото на Чемпіонаті Світу (2016-2017 рік) про вінницьких степісток із колективу «Flame Tap» пересічні українці дізналися завдяки відео, що назбирало тисячі переглядів і поширень. Дівчата затанцювали степ під «ДахуБраху» на аварійному мосту.

Степ на аварійному мосту: вінничанки вразили країну танцем біля старовинного млину. ВІДЕО

Розпочавши із дитячого ансамблю «Степ компанія» разом з яким двічі ставали чемпіонами світу, Яна Лісова та Євгенія Дудник-Танасюк згодом вже у складі «Flame tap» достойно відстоюють звання чемпіонок, а тепер і навчають цьому інших.

Ті, що пишуть музику ногами: як три вінницькі дівчини стали кращими степістками планети

Якщо раніше дівчата танцювали, аби показати мистецтво степу на фестивалях та чемпіонатах, то в певний період зрозуміли, що хочуть більшого – навчати інших:

– Спочатку були більш егоїстичні думки, що не вистачає інструменту для втілення ідей. Потрібно більше людей, хотілося би формейшн, хотілося би для смол-груп поставити. А потім, коли прийшли перші учні, то ми побачили як вони реагують на це з позитивом і сприймають інформацію з захопленням. В той момент розумієш, що ти викладаєш тому, що ти хочеш викладати, тому що вони приходять з одним настроєм на урок, а йдуть зовсім з іншим і ти розумієш, що впливаєш якось на чужі життя, – розповідає Яна.

Женя додає, що їй хочеться поширювати культуру степу, щоб вона розросталася:

– В Україні “степова сім’я” досить маленька, а хочеться її зробити великою, щоб на степовий фестиваль приїздила купа людей: ми зі своїми учнями, одесити зі своїми і утворилася велика команда.

Яна, сміючись розповідає, що стан степу в Україні помітно на Чемпіонатах світу:

– Там є велика сцена, велика трибуна і такий цілий сектор збірна Канади, цілий сектор збірна Америки і Україна 10 чоловік. Нам пошили величезний прапор, постелили на трибуну, щоб було видно, що ми там є. Я би хотіла, що років через 5 було все інакше. Хотілося би, щоб учні надихалися тим, що ми робимо, працювали плідно і також були зірками степу. Правда ж? (сміється)

Зараз «Flame Tap» мають дві групи, з якими займаються, а також індивідуальні заняття. Тренуються дівчата у центрі «Vin Smart» на Данила Нечая. Ми вирішили відвідати тренування, щоб зрозуміти як тренуються майбутні чемпіони та чемпіонки.

У невеличкій кімнаті до початку заняття зібралися п’ятеро учнів  віком від 11 до 16 років: Богдан Портянко,  Аліна Завертана, Софія Попіль, Вероніка Чубатюк та Софія Зінчук.

У кімнаті властиві танцювальним класам великі дзеркала спеціальна адаптована для степістів підлога, на поличці степовки (спеціальне взуття) для майбутніх учнів – від зовсім крихітних до 39 розміру. Тренерки Яна і Женя легко розмовляють зі своїми учнями, які дещо соромляться гостей.

Всі вони потрапили в колектив по-різному. Хтось прийшов з подругами, які сходили на декілька занять і покинули, когось привели батьки, бо старша сестра навчалася з Яною у школі. Деякі побачили як дівчата танцюють в місті й самі захотіли також спробувати.

Найдовше займається єдиний хлопець у команді – Богдан. Розповідає, що хотів чимось цікавим займатися і степ – це єдине і перше заняття, окрім школи:

– Мені тяжко було почати ходити, бо я був не дуже зібраний. Це моє перше якесь заняття, окрім школи, тому не особливо було комфортно спочатку, – розповідає хлопець, який займається степом вже близько двох років.

«У степі потрібно працювати на два фронти: це фізична та інтелектуальна праця»

Обмежень у степі немає. Дівчата займаються як і з маленькими дітьми, так і дорослими. В середньому до них приводять діток 6-7 років, адже саме цей вік для початку занять тренерки вважають оптимальним. Розповідають, що після виходу кліпу під ДахуБраху їм телефонували і просили взяти чотирирічну дитину:

– Вона каже типу «ну вона чує ритми» нормально. Та потім дізналася, що ми на Старому місті і замовкла. Але це все дуже індивідуально. Бувають діти в 10 років дуже розсіяні, а в 6 «на льоту схоплюють». Найстаршій учениці зараз 45, а одній було 55. В мене є група старших хобі-клас, – розповідає Яна.

Якщо порівнювати з іншими танцями, то степ вимагає більше концентрації, тобто тут потрібно думати про те, що ти робиш.

– Мені здається, що вони навіть в школі менше думають. Потрібно думати про те, який наступний удар, запам’ятовувати. Окрім того, що це фізична праця – це ще й інтелектуальна праця. В цьому, напевно, складність працювати на два фронти, – розповідає Яна.

 

Якщо говорити про фізичні чи музичні дані, то степістки розвіюють міф про ідеальне вроджене відчуття ритму та вважають, що в певній мірі воно присутнє у всіх. Варто лише вміло та постійно його розвивати.

– Я не можу сказати, що всі, хто до нас прийшов на першому занятті могли рівно попасти в метроном. Це була проблема. Зараз вже таких проблем немає. Професійні степісти кажуть, що степом можуть займатися ті, хто можуть ходити. Немає більше ніяких обмежень, – говорить Яна.

Щодо того як швидко можна навчитися танцювати степ, то це питання також індивідуальне. Для того, щоб вивчити прості елементи та затанцювати комусь вистачить місяця, а комусь року.

– Комусь треба рік, щоб затанцювати, комусь треба місяць, щоб затанцювати, але можна розвиватися. В команді наразі найменше займається Софія, а найдовше Богдан, але під час тренування цього взагалі не помічаєш.

Яна і Женя зізнаються, що багато людей приходять, відвідують декілька занять і кидають, адже спочатку це здається весело і цікаво, але на етапі, коли дійсно потрібно працювати – здаються. Женя вважає, що з юними танцівниками мають працювати і батьки, адже без їхньої підтримки та мотивації багато хто може закинути цю справу.

Та ті, хто не здалися, нещодавно відвідали степовий фестиваль у Запоріжжі. Для багатьох це стала перша поїздка в потязі, ночівля в готелі та, звичайно, вихід за межі танцювального класу.

Що робити новачкам?

Дівчата регулярно оголошують про набір у танцювальні класи. Зазвичай тоді й приходить найбільше людей, але з часом велика кількість відсіюється, тому приєднатися до команди можна у будь-який час.

Декілька занять для новачків Яна і Женя роблять індивідуально:

– Ми їх підтягуємо, тут все дуже індивідуально. Є діти, які можуть просто вивчити удари і приєднатися. Наприклад, Софія дуже талановита, поцілована Богом дитина, яка прийшла лише два місяці тому, а танцює вже на рівні. В нас є ще молодша група, малявочки. То ми або до них відправляємо або індивідуально. А якщо є дані, то вже в цей основний колектив.

Когось може злякати відсутність спеціального взуття – степовок, але і тут танцівниці підготувалися та мають певний «Фонд взуття», який складається із маленького взуття тренерок та купленого ними ж нового. Якщо підходящого розміру немає, то дівчата допомагають із підбором якісних степовок, яких в Україні майже нема:

– Те, що доступне в наших танцювальних магазинах не дуже якісне: 1500 гривень, а болти вилітають, набойка може кудись злетіти і не шкіряні. За подібну суму можна придбати нормальні закордоном. Ще багато степістів із Одеси та Києва перепродують, то ми у них купуємо.

Особливих травм у степі немає, вони як і будь-яких танцях та спорті звичайні, що можуть виникати від недостатньо розігрітих м’язів чи порушення техніки виконання. Яна, щоправда, зізнається, що отримала грижу, але через інтенсивну підготовку до чемпіонатів:

– Якщо з розумом до всього підходити, то нормально буде все. Ми про це завжди говоримо своїм учням.

Під час тренування помічаємо, що заняття розпочинається із розминки, яка значно відрізняється від звичайних танцювальних – великий акцент саме на стопи. Приміщення відразу наповнюється ритмічним стуком, а Яна та Жені контролюють, щоб учні не збивалися з ритму та відпрацьовували кожен елемент.

Після невеличкої розминки у юних степістів інтенсивна робота над танцем, який вони готують на Чемпіонат України. Яна та Женя з двох різних кутків зали контролюють, аби була витримана відстань між учнями, щоб кожен чітко виконував елементи та не відволікався на зайве і дійсно змушують думати та аналізувати помилки.

– Тримайте правильну відстань, станьте ближче, бо на Чемпіонаті сцена буде три на чотири, – сміється Яна.

Дівчата говорять, що раді новим учням, адже це найкраща можливість розвивати степову культуру. Більше інформації можна знайти на сторінці команди Flame Tap.

Фото Андрія Завертаного

 

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією
Вгору