Сьогодні у Вінниці приготують гігантський бутерброд із салом

Смаколик-гігант розміром понад два метри приготують у рамках Вінницького фестивалю сала, який триватиме протягом дня у центрі міста.

Про це на прес-коференції розповіли організатори та учасники фестивалю. Програма дня насичена: спершу понад 200 підприємців з різних куточків України візьмуть участь у бізнес-форумі, на якому поділяться секретами  успіху, інноваціями у технологіях та особливостями експорту.

Вже з 13 години розпочнеться найсмачніша частина, яка триватиме до 19 години.

На Майдані Незалежності влаштують виставку-ярмарок, де усі бажаючі зможуть придбати та продегустувати українську м’ясну та хлібобулочну продукцію, а також справжнє вінницьке сало. Тут свою продукцію представлять 15 найкращих виробників.

З 16 години на тому ж місці розпочнеться “Фестиваль хліба, сала та ковбаси”. Його основною метою буде “популяризація туристичної привабливості Вінниці, як столиці найкращого сала в світі” – зазначають організатори. Окрім цього, також презентують страви автентичної подільської кухні.

– Тут ми презентуємо забуті, але віднайдені рецепти. Ведучою нашого свята стане кращий гастро-гід Олена Павлова, яка і готуватиме, і розповідатиме про страви. До речі, їх всі можна буде скуштувати.

Під час Фестивалю буде влаштовано декілька кулінарних майстер-класів, з метою збереження старовинних рецептів. Зокрема, виготовлення пальцем пиханої ковбаси, приготування смальцю із зеленню, Бронницької вертути з яблуками, солонини на соломі. Однак саме виготовлення найбільшого бутерброду із вінницьким салом організатори вважають родзинкою сьогоднішнього фестивалю.

– Ми розпочнемо приготування о 17 годині, а вже о 18 плануємо завершити. Це буде виключно вінницьке сало з домашніх господарств. Вінницьке сало насправді є дещо іншим на смак від інших регіонів  України завдяки вигодовуванню молодняка в приватних садибах, де годують буряком та картоплею, розповіла організатор події Надія Лисецька. – Нашу почеревину передають й в інші країни. Ще в радянські часи наше сало передавали на “перші столи” Москви.

– Минулого року робили подібний рекорд, бутерброд за бутербродом викладали 480 метрів, але саме з вінницького сала ще нічого не було.

Смак вінницького сала підтвердив й Роман Дзиговський зі Львова, який має ферму органічних сиров’ялених ковбас. Підприємець зізнався, що завжди привозить вінницьке сало до Львова, адже воно зовсім інше на смак. На фермі Романа Дзиговського виготовляють ковбаси за іспанської технологією: з пармезаном, вяленими томатами та оливками тощо. Завдяки повній відсутності хімії, його продукцію купують в еко-лавках країни.

– Насправді мені дуже подобається вінницьке сало. Теж маю з ним багато історій, – посміхається  керівник проекту “Соціальна пекарня в Молодіжному центрі Боско” Оксана Черепанич. – Знаю у Льові на ринку одне місце, де його можна придбати. Навіть своїм колегам в Австрію його завжди передаю, тому що дуже смачно.

Важко повірити, що незважаючи на такий успіх серед поціновувачів сала, цю продукцію ми не те що не експортуємо, а навіть ввозимо в Україну, адже є дефіцит.

На зустрічі також був присутній Андре Пілінг з Німеччини – керівник проекту “Agratrade Ukraine”, який спрямований на співпрацю підприємців з України та Європи.

– Минулого року у нас був форум з українськими представниками у Києві і ми там куштували сало та м’ясо. Ми навіть влашутвали певний тест-дегустацію щодо того, яка сало смачніше – україське чи німецьке та отримали рівні результати. Звичайно, українцям подобалось більше українське сало, а європейцям – німецьке. Сьогоднішній захід дуже цікавий, тому що склалась ситуація, що українська продукція все ще не популярна в Європі, просто тому що люди з нею не знайомі. Тому у рамках нашого проекту ми визначаємо певні сфери, які можуть бути цікавими. Регіональні заходи, як ось Фестиваль вінницького сала, може стати дуже важливою можливістю популяризувати регіональну продукцію та її можливості.

Хоча фествиаль офіційно ще не розпочався, а організатори вже планують влаштовувати VinSALO fest щороку.

 

Автор: Дар'я Гоц

Поділитись публікацією
Вгору