× Пошук публікацій на Veжa
× Пошук публікацій на Veжa

“Школа має сигналити, що в нас війна”: вінницькі волонтери на День Знань покажуть власний фільм, знятий на фронті

Першого вересня у День Знань волонтерська організація “Мольфар” планує показати у школах Вінниці фільм, змонтований з кадрів, знятих на передовій.

Ініціаторкою та авторкою фільму стала Президент ГО “Мольфар”, волонтерка, вінничанка  Юлія Вотчер. Після перегляду фільму учням запропонують написати бійцям листи, які будуть передані полоненим, на передову та у шпиталі.

Проте, мета цієї історії ще більш глобальна, про неї нам розповіла сама Юлія Луківна.

“Головне завдання – нагадати через дітей, що в нас триває виснажлива, серйозна війна.  Чомусь так склалося, що багато людей і засобів масової інформації говорять, що люди втомилися і що вони готові будь-якою ціною досягти миру.

Але це означає, що ті десятки тисяч загиблих та понівечених, які втратили все, це все було марно. Бійці на фронті цьому реально бентежаться,  тому акцент –  патріотичний. І головне – нагадати  саме через дітей, що триває війна,  бо від наймолодшого покоління повинно йти усвідомлення своєї приналежності, усвідомлення того, що йде війна,  і це передаватись”.

Юлія Луківна говорить, що матеріалу відзнято багато, адже на передову жінка виїжджає  регулярно вже шостий рік, від самого початку бойових дій. Вона їде у найнебезпечніші райони за 20 кілометрів від Донецька, на її очах гинули воїни та й нерідко короткі або довгі розмови з бійцями переривались звуками вибухів, коли треба швидко спускатись до підвалів.

Сержант ЗСУ Зураб Челіхедзе, розмова з яким точно потрапить до фільму

“Акцент у цьому фільмі має бути саме на патріотизмі, то ця тема червоною ниткою пронесеться через весь відеоряд. Матеріалу відзнято багато, але що саме увійде до фільму наразі вирішується. Там будуть записи розмов з бійцями, які сигналили  мені про патріотизм.

Як зазначила пані Юлія, символічно фільм починатиметься кадрами панорамної зйомки  школи у Зайцевому, від якої лишились самі тільки стіни. Донести свою мету автори ідеї хочуть саме через історії та розповіді бійців. Зокрема, волонтерка говорить, що там точно буде  історія грузина Зураба, який покинув свою домівку  та приїхав допомагати сусідній країні воювати проти ворога. 

“Він мені сказав, що українці до сих пір не знають, хто вони є. І діти мають вивчати історію, щоб змалечку чітко розуміти свою приналежність”.

Також там точно має бути історія Майбороди (позивний – Май), який страшно загинув у катуваннях.

Він мені сказав, що Україна – яка не яка, але наша. І ми повинні її любити.

Багатьох з тих, хто став героєм фільму, вже немає в живих. Але пам’ятати про те, що триває війна, повинен кожен. Про історії тих, з ким Юлії Луківні  довелося зустрітися на війні, вона може розповідати довго.

Володимир Майборода (“Май”), героїчно загинув на фронті у 2018 році. Також потрапить до фільму.

 

Кадри у фільмі будуть  з абсолютно різних місць на Донбасі : це і Світлодарська дуга, Мар’їнка, Авдіївка. У стрічці також буде відеоряд з фотографій, яких волонтерка відзняла так само дуже багато. Жінка говорить, що зазвичай  їде на п’ять-шість днів, живе між бійцями та спілкується з ними про все. Тут і літні чоловіки, і зовсім молоді 18-річні хлопчаки, але розповідає історію розмови з одним зовсім юним хлопцем:

“Я запитала у нього, чи ти хочеш щось передати дівчатам на Велику Землю, а він з ходу, не замислюючись сказав: – “Дівчата, гуляйте, веселіться, ходіть по магазинам. Ми тут тримаємо оборону для того, щоб ви там мирно жили”.

 

Мета жінки також, щоб учні після перегляду фільму проговорили побачене у класі і написали бійцям листи, які будуть передані полоненим, у госпіталі та на передову.

Долучитися до перегляду, за словами Юлії Луківни, мають старші учні.

  

“Обов’язок школи виховувати патріотично свідомих українців, особливо в період, коли на нашій землі йде війна.“. Вони там, щоб ми тут мирно жили. Кожен має щодень, з засобів масової інформації, звідусюди чути, що в нас йде війна. Тоді буде перемога.

Волонтерка розповідає багато історій, кожна з яких могла б увійти до фільму,  і сподівається, якщо хоча б дві-три дитини з класу повернуться додому і розкажуть батькам, бабусям чи дідусям про те, що вони побачили і почули, це вже матиме вплив.

Після виходу стрічки пані Юлія пообіцяла обов’язково викласти фільм у мережу та додала, що його транслюватиме телеканал “Віта”.

Фото з особистого архіву Юлії Вотчер

Головне фото: Точка доступу

Читайте також: Юлія Вотчер: «Таких як я називали «діти Брєжнєва». Але Майдан і війна змінили все»

«Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED»

Автор: Вероніка Перепелиця

Поділитись публікацією
Вгору