× Пошук публікацій на Veжa
× Пошук публікацій на Veжa

Пуфи на сходах і навчання як гра: як у Вінниці реформують школу №3. ФОТОРЕПОРТАЖ

У вінницькій школі показали, як вже другий рік поспіль у молодших класах запроваджують освітню реформу “Нова українська школа”, яка в першу чергу передбачає комфортні умови для навчання та відпочинку дітей. У яскраво облаштованих класах “першачки” вчаться не 45, а 35 хвилин, а також кілька разів за урок відпочивають під час креативної фізкультхвилинки. 

5 вересня, під час виїзної наради, мер Вінниці Сергій Моргунов відвідав школу №3 у центрі міста, в якій уже два роки діє “Нова українська школа” – результат освітньої реформи, яка передбачає зміну форми навчання та зручне облаштування простору для дітей. 

 

“Нова українська школа” – це реформа освіти, основа якої є дитиноцентризм, а саме створення комфортних умов для дітей у школі. Наприклад, облаштування зони відпочинку, куди учні можуть прийти, якщо стомилися.

Концепція цієї реформи базується на компетентностях, потрібних для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці, а саме: вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися однією з іноземних мов; математична, технологічна, цифрова, екологічна та економічна компетентності; підприємливість та інноваційність; критичне мислення; творчість; ініціативність, вміння оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми тощо.

 

Як розповіла директорка школи Надія Лепко, зараз у школі навчається 818 дітей у 25-ти класах, середня наповнюваність усіх класів – 34 учні.

Особливість цієї школи – клас бджільництва, оновлений клас трудового навчання та тренажерний зал, створений силами викладачів та учнів. Окрім цього, в рамках НУШ, “першачки” та другокласники займаються у спеціально облаштованих класах, де на перервах вони можуть сидіти на килимках, а в коридорі для дітей розкидані зручні подушки для сидіння. Все для того, щоб діти відчували себе комфортно та навчалися із задоволенням.  

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні інвестиції у “Нову українську школу” у Вінниці у 2019 році складають 11 мільйонів 800 тисяч гривень, з яких 7 мільйонів гривень – це державна субвенція, 3 мільйона – співфінансування міського бюджету, а 1,8 мільйона спрямовано на меблі за рахунок залишку освітньої субвенції. Зокрема, у цьому році на меблі, комп’ютерну техніку та дидактичні матеріали вже витратили 224,1 тисячі гривень, зокрема: 160,6 тисяч гривень на парти та стільці, 27,9 тисяч гривень на один ноутбук та два БФК (Багатофункціональний пристрій, який може включати в себе принтер, сканер і т.д.), а також 35,6 тисяч гривень на дидактичні матеріали. 

— Не столи і стільці роблять школу новою, а вчителі, які приходять і хочуть працювати, — зауважила директорка школи.

 

Як розповіла Тетяна Кондратюк, вчителька початкових класів, для дітей часто організовують фізкультхвилинки, які навіть з першого погляду виглядають набагато цікавіші, ніж типові зарядки для рук. Такі перерви влаштовують у молодших класах два рази на урок, або й навіть більше – залежить від втомлюваності дітей та їх концентрації.

— Раніше у нас були фізкультхвилинки, але вони не були настільки крутими. Зараз вони більш нові: ми використовуємо музику, рухи, проектор та лего-конструктор. Я справді бачу результат – від ігрової діяльності діти в кінці року отримують ті ж самі знання, але через навчання в іншому форматі. 

У підвалі школи, співробітники та учні власноруч облаштували повноцінний тренажерний зал. Як розповів заступник директора з господарської частини школи Володимир Чміль, у приміщенні змінили опалення, обшили стіни, влаштували підлогу, а хто міг – приносив гирі та гантелі.

 

 

 

 

 

— Чим більше колективів шкіл та дитсадків будуть вболівати за свої заклади — тим краще вони будуть виглядати і матимуть добру атмосферу. Сьогодні ми пересвідчилися у цьому на прикладі третьої школи: тут достатньо гарна синергія і взаєморозуміння між викладацьким складом та дітьми. Я думаю, що саме на таких принципах треба, аби працювали усі заклади у Вінниці. 

На останок директорка школи призналася, що на початку впровадження реформи батьки з острахом ставилися до таких ігрових уроків, адже, як сказала пані директорка, вони жили в інші часи та навчалися у інших школах. 

— Дітям, мені та вчителям подобається, бо дітей вчать жити у цій школі. Граючись — вони навчаються. 

Фото Ольги Мірошниченко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор: Олеся Яненко

Поділитись публікацією
Вгору