«Прокидайся, світило науки!»: у Вінниці відбувся тенісний турнір між вчителями. ФОТОРЕПОРТАЖ

«Прокидайся!», «ну ти даєш, Іванович!», «оце біолог!» – такі вигуки сьогодні було чутно під час незвичайних змагань серед вінницьких вчителів.

Так, 11 січня у Вінниці світила науки грали у настільний теніс, причому йдеться не тільки про викладачів фізичної культури, а й фізики, хімії, малювання та низки інших предметів, на перший погляд – аж ніяк не пов’язаних із спортом. Попри це, спеціалізація, як виявилось, на результати не впливає.

 

Такі змагання відбуваються вже п’ятий рік поспіль. Ініціатива належить школі-гімназії №23. За два дні ігор у них взяло участь 148 чоловік (загалом 15 команд). Більшість учасників – чоловіки, що й не дивно, адже насправді настільний теніс – не такий легкий, як може здатися.

  

Та поміж чоловіків, які гатять по м’ячику, увагу привертає жінка, яка щосили «валить» свого суперника, періодично вигукуючи йому «прокидайся!» – і суперник «прокидається».

Людмилі Антоновій – вже 70 років, та вона виглядає значно молодшою, передусім через неймовірну енергію та жвавість. Навіть під час інтерв’ю вона вправно відбиває ногою пластикові кульки, що періодично вилітають зі столів спортсменів.

  • Я граю в теніс і беру участь в таких змаганнях вже третій рік поспіль. Мені у цьому подобається те, що ця гра розвиває реакцію, окомір: ти на ходу вирішуєш і розраховуєш траєкторію польоту кульки і як обвести суперника.

А що Ви викладаєте?

  • Живопис, все життя. Зараз у школі №32. Але люблю різноманітність. Ще й сама малюю, завтра на виставці в кінотеатрі Коцюбинського можна буде побачити 4 мої картини, – жваво розповідає жінка. – А сьогодні я в особистому заліку зайняла шосте місце, але то через те, що дехто гатить по м’ячу, а я – ні. І от в таких речах хіба програю.

Але чоловіків обіграєте?

  • Взагалі тут чоловіки краще грають, якщо порівнювати.

А чи залежить успішність у тенісі того чи іншого викладача від предмету, котрий він викладає?

  • Та ні, он бачите – то біолог, а як грає! – показує Людмила на чоловіка у чорно-червоній формі, який настільки енергійно відбиває кульку, що здається все життя так робить. – Тому ні, результати від кожного окремо взятого залежить.

Ще Людмила Володимирівна розповідає, що взагалі народилася в Росії, але ще у 70-х переїхала в Україну. Вінницю обрала, бо «вона по центру». Жінка каже, що вважає себе справжньою патріоткою України.

  • Ви знаєте, Україна у мене в серці. Я її дуже люблю. Це тільки в особистих розмовах спілкуюсь російською, а викладаю виключно українською. Хоча деякі діти не усі слова розуміють, що для мене трохи дивно.

Завершивши розмову із пані Людмилою, помічаємо запальну гру двох викладачів.

 

Виявляється, цей веселий чоловік у жовтій кофтині – один із авторів ідеї влаштування таких змагань. Анатолій Мариянчук не тільки сам грає у теніс, а й викладає фізику, а ще – створює піднесену атмосферу на змаганнях та постійно жартує.

  • Тут потрібно мати фізичну витривалість. Хто регулярно не грає в теніс, кажуть, що в них крепатура, причому навіть там, де ніхто не очікував. От спочатку думаєш – ну що там, ти ж тільки рукою граєш. А ні – тут всі м’язи задіяні. От ті, хто постійно грає – по ним одразу це видно. Вони так рухаються, такі прийоми! – захоплено показує Анатолій Іванович. – А серед любителів нема різниці, чи ти фізик, чи хімік – от наша Людмила Володимирівна у свої 70, будучи викладачкою художнього мистецтва – це просто щось неймовірне, яка вона! Можна тільки аплодувати стоячи.

До речі, директорка гімназії №23, Наталя Богар, участі у змагання особисто не брала. Втім запевнила, що вже майже наважилась і не виключено, що наступного разу гратиме разом із колегами.

  • Ви знаєте, такі речі мають бути. Бо це позитив, для задоволення і пропаганди здорового способу життя – не на словах, а на ділі.

А як Ви, до речі, ставитесь до освітньої реформи?

  • Це прекрасно – ці інновації. Ми маємо створити оптимальний освітній простір для творчості дитини. Раніше тільки говорили про особистісно орієнтоване навчання, і тільки зараз ми маємо можливість це реалізовувати. Тепер нам законодавчо надали можливість автономії: вчителі та учні можуть собі визначати траєкторію свого розвитку.

Наприкінці змагань, як і зазвичай, було визначено найкращих, які вірно визначили ту саму траєкторію, тільки спортивну. Переможці у своїх номінаціях отримали почесні грамоти та вітання, а школа-господар змагань – ще й тенісного стола від депутатів Вінницької міської ради.

   

Результати змагань оголошував той самий веселий вчитель фізики – Анатолій Мариянчук.  Особливу увагу приділяв жінкам-переможницям – цілував їх у щічку і жартував, що взагалі для того ці змагання і придумав – щоб цілувати красивих жінок.

Відтак, перше місце у командній номінації посіла школа №31, також представники цього ж закладу здобули перемогу у парних змаганнях.

Серед жінок найкращою виявилася Ірина Шаіф з 6-ї школи, а серед чоловіків – Валерій Моцний із 31-ї школи. Анатолій Мариянчук, щоразу оголошуючи переможця в тій чи іншій номінації, казав – «ось це дуже неочікувано!».

 

Та насправді неочікуваним було те, як він та його колеги – хіміки та біологи – вміють «відриватися!». Один з них до речі, на запитання «Ну як Вам теніс?» відповів: «Та чудово! Головне, формули з голови не витрусити!».

Фото Ольги Мірошниченко

Автор: Юлія Плахтій

Журналіст

Поділитись публікацією
Вгору