Обігрівачі для валабі та “переїзд” мавп: як вінницький зоодворик готується до зими

Вже понад два роки у Вінницькому центральному парку працює контактний зоодворик. Просто серед міста віннчиани можуть потримати єнота, погодувати кенгуру та пообійматися із ламою Дунею. VежA вирішила поцікавитись, як зоодворик готується до зими, яких тварин заберуть до весни і як довго їх ще можна буде відвідати.

Насправді, сьогодні у зоодворику так багато тварин, що самі засновники та керівники Віталій та Наталія Веденко не можуть назвати точну кількість, жартують, що порахувати страшно, адже їх усіх треба прогодувати. Знають, лише скільки у них загалом видів та вольєрів. Сьогодні вінничани можуть на власні очі побачити та погодувати лелек, гігантських черепах, валабі, єнота-полоскуна та носух, мавп, морських свинок, декоративних кроликів, міні-свинок, павичів, декілька порід курей, карликових камерунських кіз, декоративних овець та навіть крука та інших.

Як розповів Віталій, на зиму склад контактного зоодворику майже не зміниться – лише мавп заберуть додому, аби не змерзли. Для усіх інших тварин облашутвали утеплені вольєри, а для окремих видів, як кенгуру валабі, навіть встановили додаткові обігрівачі.

  • Поки що обігрівачі не вмикаємо, тварини ще «не просять», але на зиму всім ввімкнемо. Лише мавпи поїдуть до нас додому, де у них є окремі вольєри. Там у нас вже є декілька мавп і ще ці двоє поїдуть. Більший з них – Філя – може і до мінус 25 нормально себе почувати, але, знаєте, коли холодно, то вже по-людськи хочеться їх звідси забрати. І коли до мене приходять різні зоозахисники, які говорять, що хочуть тварин врятувати, я їм пояснюю, що це мої тварини і я теж за них хвилююсь.

Побачити “вінницьких” мавпочок можна буде до того часу, поки температура повітря вдень не опуститься нижче нуля, а тобто до листопада-грудня.

На переконання власників зоодворику, вольєри тварин достатньо утеплені, аби вони почувалися тут комфортно взимку. До речі, лебедів із озера біля парку теж на зиму передадуть до зоодворика. Тут вони стануть сусідами екзотичних плащеносних черепах, яких, до речі, вінницький зоодворик придбав “у кредит”.

Ми прийшли до зоодворику саме тоді, коли нові вольєри для гігантських черепах утеплювали склопакетом.

  • У нас є ряд зоопарків з якими ми дружимо і спілкуємось. Це, зокрема, Дрогобицький. Вони нас підтримують, добре, коли є хтось старший, хто може нам підказати. Ось навіть стосовно черепах – моя сім’я не може виділити таку суму, щоб купити одразу трьох, це нереальні гроші для нас. Тому нам черепах дали, а ми щомісячно сплачуємо. Сподіваюсь, що до кінця наступного року зможемо розрахуватись.

Бувають випадки, коли тваринами зоопарки обмінюються між собою. Доволі часто самі вінничани залишають біля зоодворика кошенят, але Віталій наголошує, що вони – не притулок для тварин і спершу вони завжди відмовляються брати навіть дещо незвичних тварин.

  • Коли отримуємо тварину, то вчимо про неї все що можемо знайти. Правда, ми завжди відмовляємося брати тварин, тому що як правило вони мають певні вади, які потрібно лікувати і вирівнювати їх психологічний стан. Нещодавно отримали чорного лелеку Сашу, ще у нас тут крук по території ходить, але їх просто було ніде діти. Стосовно Саши, то ми спершу все про нього прочитали, дізналися, що він з людьми не співіснує, але ось діти у нас його гладять і він нормально реагує. Навіть тварини тут між собою знаходять “спільну мову”.

Чорний червонокнижний лелека – не єдиний в зоодворику, є ще білий. Як розповідає Віталій, щодня лише на їх харчування потрібно півтора кілограми риби.  Усі корми власники зоодворику купують за власний кошт, лише двічі за два роки отримували допомогу від спонсорів.

Щоденно контактний зоодворик у середньому отримує від 200 до 500 гривень, скільки потрібно витратити щомісяця на утримання тварин та території власники не говорять, однак зазначають, що це менше декількох тисяч гривень.

  • Сьогодні до нас приходить вдічі більше молоді, ніж дітей. Одні приходять до єнота, інші – до кіз. Є у нас місцеві “айтішники”, які приходять тільки до поросят. Це ж класно, ці тварини самі тягнуться до людей, деякі з них тут народились і звикли до такої уваги, – продовжує Віталій. – Спершу нашою «зіркою» був єнот Фунтик. Але тепер є багато людей, які ходять лише до своїх «фаворитів». Є дівчинка, яка приходить до овечок та кізочок. Ми допомагали відкривати інший зоопарк в області, в Козятині і відправили туди козеня. І ось приходить дитина і питає: «Де моя коза? Ви що, її з’їли?» Відповідаю їй, що ні, просто вона в іншому зоопарку. Дитина в сльози, говорить, що більше до нас не прийде й інші кози їй не треба, тому що її кози немає.

  • Але єнот Фунтик досі займає першість, адже їздить у дитячі будинки, двічі на місяць відвідує один із реабілітаційних центрів. Також їздить навіть на корпоративи, якщо хтось його дуже любить, то замовляє на певний час. Але як це виглядає: люди накривають собі стіл, для Фунтика готують ласощі і потім тварина робить, що хоче. Можливо, якщо пощастить, то хтось зробить з ним селфі, а так тварина бігає, ніхто його не прив’язує. І людям подобається, що у них з’явився “єнот на годину”.  Проїдає він значно більше, ніж “заробляє”.

Поки ми спілкувалися із власниками, до зоодворику саме прийшла екскурсія учнів молодших класів. Помітно, що тварини майже не реагували на відвідувачів та поводились спокійно. Єнот Фунтик переходив до рук дітей, кожен з яких намагався доторкнутися до нього та сфотографувати. Лише лелека Саша та чорний крук здавалися не надто дружніми та намагалися гуляти по території, щоб оминати відвідувачів.

Віталій розповідає, що такий зоодворик це не бізнес, а життя родини. Як приклад наводить ніч вибухів на складах боєприпасів поблизу Калинівки. Поки ще не стало відомо що саме відбувається, тваринам дали більше їжі, адже коли тварина їсть – вона спокійніша. Лише при надто гучних вибухах павичі починали кричати. За час існування зоодворику тварини жодного разу не намагалися втекти. Ось лише кенгуру-волабі може з легкістю переструибнути через метровий паркан, але не робить цього і на думку Віталія все тому, що тварина розуміє, що її тут ніхто не образить.

  • Цього року у нас багато тварин породило. Приїздив до нас один експерт, який сказав, що тут є певний запах, але це природній запах існування тварин, адже вони живі, а не на батарейках. І ми хочемо, щоб наш зоодворик розвивався.

Засновники зоодворику часто самі прибирають виділену їм ділянку у 10 соток і хоча зізнаються, що місця їм стає замало, але по велике розширення та переселення ще не думають. До речі, окрім екзотичних та незвичних тварин у зоодворику є ще й дуже звичайний пес, і як жартує Віталій – це “охоронець охоронців”.

Наразі вхід до зоодворика від 10 гривень для дітей до 20 – за дорослого. Люди з інвалідністю, учасники АТО та сироти можуть відвідувати безкоштовно.

У найближчих планах родини Веденко – створити на території зоодворику “куточок”, де діти зможуть малювати та гратись взимку, а на літо планують влаштовувати різноманітні майстер-класи, аби діти могли виготовляти поробки з глини чи піску і в той же час знаходитись поблизу із тваринами.

Фото Ольги Мірошниченко

 

 

Позначки: , , , , , , , , ,

Автор: Дар'я Гоц

Поділитись публікацією