Натан Альтман: художник з Вінниці, який розпочав «ленініаду»

Радянський художник родом із Вінниці, Натан Альтман був одним з найбільш яскравих живописців своєї епохи. Він працював у багатьох різних напрямках і завжди пробував щось нове. В його творчому доробку поєднується портрет Анни Ахматової, замальовки до дитячих книг та зображення Леніна.

Цей матеріл не є історичним дослідженням та не претендує на відкриття історичної правди. Це лише огляд біографії видатної особистості. Стаття опирається на матеріали з Електронної єврейської енциклопедії та Енциклопедії сучасної України.

Читайте також: Мсьє Василь Хмелюк: із села під Жмеринкою до мистецьких галерей світового рівня

Винахідник антибіотику, що переміг туберкульоз або Як вінничанин Нобелівську премію отримав

Натан Ісайович Альтман народився 10 грудня (22-го за новим стилем) 1889 року у Вінниці. Його батько, місцевий купець, помер, коли Натан був ще дитиною. Пізніше він так описував своє дитинство:

– В дитинстві іграшок у мене не було. Я ріс у бідній родині, де іграшка була розкішшю. Моїми іграшками були різноманітні предмети, тварини, коти, собаки, а коли я підріс, то й баран. Його тримали в конюшні поряд з кіньми господаря будинку, де ми жили. Конюхи вірили, що баран охороняє коней від домовика. Тварин та бездушні предмети я наділяв людськими почуттями та діями. Відсутність іграшок та уява допомагали мені бачити в звичайному незвичне, а в простих предметах – фантастичних персонажів. Вони допомагали мені мріяти.

Молодий Альтман

Ця тяга до незвичного зберігалась у Альтмана протягом всього життя і допомагала йому створювати шедеври.

Коли малий Альтман тільки починав малювати, то об’єктами його творів ставали так звані “іграшки”.

– Сидячи на підлозі, під столом, я крейдою малював їх (іграшки – ред.) на нижній стороні кришки столу, а також на інших, так само “підхожих” предметах. Папір та олівець я отримав значно пізніше, – згадував Альтман вже в дорослому віці.

З 1902-го по 1907 рік Альтман здобував освіту в Одеському художньому училищі. А пізніше певний час працював у художніх студіях в Парижі. В 1912 році він переселяється до Санкт-Петербургу. Найбільш визначною та відомою в наш час роботою з дорадянського періоду Альтмана можна вважати портрет Анни Ахматової, створений в 1915 році. Там він показав своє вміння поєднувати кольори, працювати зі світлом і передавати всю велич та драматизм окремо взятої людини.

Портрет Анни Ахматової

Протягом 1910-х він створював різноманітні графічні серії, як наприклад “Єврейська графіка”. Окремими серіями ставали графічні пейзажі та портрети. В своїх більш ранніх роботах він зображував життя маленьких містечок на Поділлі та Волині. Так в 1912 році двічі випускалась серія графічних робіт під назвою “Вінниця в шаржах”. Приблизно в ті ж роки Альтман взяв участь у створенні “Єврейського товариства розвитку мистецтв”.

Читайте також: Вареники з кров’ю та патраний символ християнства: у Вінниці відкрилася виставка сучасного мистецтва ім. Альтмана

Більшовицький переворот в жовтні 1917 року поставив мільйони людей перед вибором – емігрувати за кордон, стати на бік нової влади або ж боротись за власні ідеали. Альтман обрав друге. Він очолив секцію художніх робіт колегії в справах мистецтва та художньої промисловості. Велику прихильність більшовиків йому принесла робота над створенням портрету Леніна і оформленням більшовицьких свят у Петрограді та Москві. Щодо Леніна, то в 1920 році Альтман презентував бронзове погруддя “вождя”, виконане в реалістичній манері. Вважається, що саме з цього погруддя почалась подальша “ленініада” – створення пам’ятників та погрудь одному з головних комуністів.

Погруддя Леніна, створене Альтманом

В 20-х роках Натан Альтман багато працював у театрі, але не як актор, а як автор художніх оформлень для вистав. Він оформлював вистави Ан-ського (“Діббук”), Гуцкова (“Уріель Акоста”), Добрушина (“Десята заповідь”) тощо.

В 1925 році Альтман працював над екскізами декорацій та костюмів для фільму “Єврейське щастя”, знятому за твором Шолом-Алейхема. Картина мала описувати життя єврейської бідноти, яку пригноблював царський режим. За однією з версій, саме завдяки Альтману зйомки відбувались у Вінниці в районі Єрусалимка – місці компактного проживання вінницьких євреїв.

Читайте також: «Гуцулозавр карпатський» переміг на конкурсі Натана Альтмана у Вінниці. ФОТО, ВІДЕО

Кадр з фільму “Єврейське щастя”

Протягом чотирьох років (1924-1928) він був головним художником Державного єврейського театру (ГОСЕТ). Він вважається першим в історії театром з виставами на ідиші та з підтримкою держави. Навесні 1928 року Альтман разом з єврейським театром відправляється на гастролі Європою і після їх завершення осідає на певний час у Парижі. Того ж року він одружився з балериною Іриною Дега. Син від цього шлюбу помер у ранньому віці в Парижі.

В 1935 році, повернувшись до СРСР, він зустрів зовсім іншу країну – з репресіями та сталінським терором. В світлі цих подій Альтман перестає малювати картини і береться за створення поштових марок та замальовок до книг. Зокрема, саме він створив ілюстрації до “Петербурзьких повістей” Миколи Гоголя (видані в 1937 році).

Не припиняв працювати і з театром. Альтман оформлював спектаклі “Бар-Кохба” та “Зачарований кравець”, “Містерія Буф” та “Гамлет”.

Під час Другої світової Альтман, як і більшість радянських громадян, спрямував свій талант на потреби часу. Тоді він багато уваги приділяв антифашистській карикатурі. По завершенню війни художник знову взявся за свою улюблену тематику – створення картин на основі творів Шолом-Алейхема. Повість “З ярмарку” надихнула його на цілу серію ілюстрацій.

Працюючи з різними театрами, створюючи графіку для книг та час від часу малюючи щось для себе, Натан Альтман прожив решту свого життя. Він помер у Ленінграді 12 грудня 1970 року в досить поважному віці. Похований художник у Комарівському некрополі – кладовищі в передмісті Санкт-Петербургу.     

Могила Натана Альтмана        

Варто зазначити, що в 2016 році у Вінниці планували створити “Альтман-сквер” на вулиці Архітектора Артинова.

Нагадаємо, що в рамках циклу “Відомі у світі люди з Вінниччини” можна почитати про: винахідника “підводного велосипеду” Стефана Джевецькогопрезидента УНР в екзилі Миколу Лівицькогоізраїльського прем’єр-міністра Леві Ешколадіячів Руху Опору в Європі Буянова та Порика, композитора та поета Тимка Падуру, а також про архітектора Владислава Городецького

Фото: http://kackad.com, Вікіпедія, Pinterest

Автор: Микола Геркалюк

Поділитись публікацією
Вгору