Мороз та вареники: чим здивує цьогорічний фестиваль «Міфогенез» на Великих валах

Вже відсьогодні митці із різних міст України та Польщі працюватимуть із навколишнім середовищем на старовинному Немирівському скіфському городищі в рамках фестивалю «Міфогенез», а вчора деякі зі них зібралися аби подивитися роботи учасників минулого року, познайомитися та поспілкуватися.

У приміщенні виставкової зали людно, багато компаній, які спілкуються між собою, хтось обговорює роботи, а інші дивляться відео. Молоді митці неквапливо п’ють вино та спілкуються, аби вже наступного дня вирушити на скіфське городище працювати над власними проектами.

Куратор Міжнародного зимового фестивалю ленд-арту «Міфогенез» Олександр Никитюк розповідає, що кожного року фестиваль відрізняється, в першу чергу через погодні умови.

Цього року ми очікуємо морози, а мороз — це теж матеріал для художника і ми маємо надію, що багато обєктів буде з цього матеріалу, хоча ми його не бачимо, а відчуваємо. Він перетворює таку матерію, як вода, на лід, на більш тверду і яка має інші пластичні властивості і можливості. Тому ми очікуємо іншого результату, ніж того року, коли була тепла погода, був сніг, але була тепла погода.

Читайте також: Пісня льоду, води і полум’я: “Міфогенез” знову прийшов на Скіфські вали. ФОТО, ВІДЕО

Олександр також додає, що результати роботи митців- це завжди загадка, адже велику роль грає співпраця з природним контекстом, станом природи і безпосередньо із історичним контекстом, позаяк, Немирівське городище має свою історію оповиту легендами та міфами.

Ці вали, залишки діяльності людей вони також виглядають як обєкт ленд-арту і фактично достатньо одного чи двох акцентів поставити, щоб заграла ця ситуація іншим контекстом і тому для молодих художників це дуже цікаво і важливо поспіврацювати з цим середовищем.

Дуже часто, навіть на 70-80% художників визначаються із своєю роботою саме там. Ми маємо цього разу такий приклад у випадку Роксолани Угринюк з міста Львів. Вона приїхала минулого року, спробувала зробити такий перформанс, де вона створювала вареники зі снігу, потім це відео, яке вона зняла, доопрацювала і воно стало частиною її експозиції у конкурсі Альтмана, де вона зайняла цього року друге місце.

Вийшло таке, що ці вареники нікуди не ділися — ми їх зберегли і ця історія повториться знову: вареники повернуться на Вали і це вже інша історія, – розповідає Олександр та додає, що дуже велика кількість проектів буде у галузі відео-арту.

Серед учасників цьогорічного фестивалю багато тих, хто вже не вперше приїздить на фестиваль. Особливо широкий «десант» студентів Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Учасники розповідають, що приїхали завдяки одному викладачеві, який завжди говорить, що робота з матеріалом — найкраща практика. Мамедов Аміль та Кирильченко Катерина дізналися про фестиваль від студентів старших курсів та вперше приїхали на «Міфогенез».

– Це досить вагома подія в світі ленд-арту та контемпорарі-арту і ми не могли не взяти участь. Ми маємо деякі задумки, але подивимося як буде, щодо клімату, щодо снігу та самої території, – говорить Аміль.

Катерина додає, що їх вже підготували, розповіли як було минулого року, але дівчина переживає щодо того яким буде сніг та як він піддаватиметься роботі.

Ольга Федорова з Харкова вже вдруге бере участь у фестивалі.

– Ідея вже є, бо я не те що такий “тру лендарт-художник”, який приїжджає і надихається локацією і генерує щось на місці. В мене є матеріал, з яким я сюди приїхала.

Ольга розповідає, що локацію Немирівського городища дуже важко осягнути за один раз.

– Відчувається те, що відстані взагалі інші, тобто ти можеш 20 хвилин йти, йти і нікуди не прийти.

Саме місце дуже впливає на роботу. Минулого року була ситуація, що був вітер і мені було дуже складно встановлювати їжаки з паперу, мені допомагали майже всі учасники фестивалю, яких я змогла впіймати. Ввечері я хотіла побачити цю інсталяцію з іншими тінями і сонце просто заходило з іншого боку, я на це не розраховувала і віднесла їх на інший бік цього пагорба і сталося так, що одна сторона пагорба була в снігу, а інша просто земля і глина. На тлі пагорба ця інсталяція виглядала по-різному і взагалі була про різне. Погодні умови вплинули: папір став вологий від снігу і ти сам розумієш, що місце впливає на те, що ти робиш і ти просто спостерігаєш як це відбувається. Робота називалася “Захист” – це захисні протитанкові їжаки зроблені з паперу і папір надає цим конструкціям ефимерність, як ефимерне наше бажання захиститися від війни у будь-якому її прояві і в будь-якій сфері життя.

Вдруге приїхали на фестиваль і Анна, Світлана та Родіон. Саме вони були одними із перших, хто приїхали з Харківської академії на «Міфогенез». Розповідають, що у невеличкій команді, звичайно, легше сформувати ідею, але втілювати її простіше із залученням більших людських ресурсів. Для них фестиваль – це можливість хорошої практики та обміну досвідом і знаннями з іншими учасниками.

– В нас є напрацювання, але на місці ми з’єднаємо ідею з простором, – говорить Анна.

Були серед присутніх і ті, хто приїздить на фестиваль вже вчетверте. Серед них і львівянин Богдан Локатир, який працює із вінничанкою Маргаритою Журуновою. Декілька робіт дуету можна було побачити і на виставці. Хлопець розповідає, що зазвичай під час роботи над обєктами орієнтуються на місці.

– Ми стараємося приїздити і працювати вже на місці, щось підкреслити, показати. Наприклад, минулого року одна наша робота під назвою “Сурове виховання” вийшла дуже випадково. Ми збирали якісь колючки, а взагалі ми графіки, і нам сподобалася фактура, а потім Маргарита знайшла гніздо. А гніздо для нас завжди символізує виховання, дітей, а колючки – це щось сурове, гостре і так далі.

Богдан також додає, що при роботі над експозиціями не обовязковим є видиме втручання в природу і це може бути просто спостереження та документування.

 

Загалом відкриття відбувалося у неформальній та легкій атмосфері, хоча не обійшлося і без дуже коротких виступів директора департаменту культури міської ради та Генерального консула Республіки Польща у Вінниці, який подарував «зігріваючий напій» для митців, а також розповів, що декілька років працює разом із митцями під час фестивалю.

ДЕТАЛЬНУ ПРОГРАМУ ФЕСТИВАЛЮ ЧИТАЙТЕ ТУТ

Фото Андрія Завертаного 

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією
Вгору