× Пошук публікацій на Veжa
× Пошук публікацій на Veжa

Моделі “ню”, шурхотіння олівців та “ідеальність у недосконалості”: як у Вінниці створюють “Швидкі малюнки”

У них є щоразу нова запрошена модель, дві години часу, олівці, багато паперу та велике бажання навчитися швидко малювати людей. Ініціатива “Швидкі малюнки” існує у Вінниці близько року і нещодавно змінила місце проведення заходів. 

Тетяна Морозова та Валентина Бездушна вже близько року збирають разом любителів малювати швидкі малюнки. Раніше зустрічі відбувалися у фотоклубі «Обрій», а з цього року вони перебазувалися в Молодіжний центр «Квадрат».

Організаторки розповідають, що минуле місце мало багато переваг, серед яких автономність, необмежений час, закритість та свободу, але знаходилося доволі далеко і в житловому будинку. Таким чином не всі охочі могли потрапити на «Швидкі малюнки».

 

Як зізналися організаторки, на перший захід в «Квадраті» зібралося дійсно багато людей. Помітно, що у спілкуванні між художницями та художниками все дуже просто: вони вільно обговорюють різні виставки, заходи, попередні зустрічі та загальні питання. Все це роблять за горнятком чаю чи кави і паралельно гострять олівці.

Що таке «швидкі малюнки»?

 

Формат «Швидкі малюнки» полягає в малюванні людей з натури та коли модель змінює позу кожні хвилину, дві або п’ять хвилин. Тетяна Морозова розповідає, що саме такі вправи допомагають художникам вдосконалювати свої навички. За один захід кожен учасник і учасниця може створити близько 20-30 швидких замальовок.

 

Ідея робити зустрічі у форматі «Швидкі малюнки» та малювати людей виникла у Тетяни та Валентини рік тому. Обидві обожнюють малювати саме людей і часто робили це у різних закладах та навіть концертах. Поки хтось слухав музику чи вірші, пив каву чи вино, вони спостерігали і швидко малювали.

Згодом Тетяна і Валентина написали пост у Фейбуці, де розповіли про свою любов до малювання людей з натури та запитали поради, де збиратися, хто міг би долучитися до ініціативи і як рухати цей жанр надалі. Тоді на пост відгукнулися фотографи із фотоклубу «Обрій».

 

– Тоді відразу відгукнулося дуже багато охочих стати моделями. Художників менше було, аніж моделей. Думаю, що це завдяки тому, що фотографи зробили репости і відгукнулися саме ті, хто вважає себе моделями, – розповідає Валентина.

 

– Ми весь рік робили ці малюнки саме в «Обрії». Там вільний графік, таке андеграудне приміщення підвальне. Але, на жаль, там не досить зручно. Туди не дуже хочуть ходити люди, це далеко, житловий будинок. Я знаю людей, які нас шукали, прийшли в певний час в певне місце і не знайшли. А для нас кожна людина «на вагу золота», бо збирається не дуже багато. Можливо, просто не знають про нас, можливо просто не всі витримують. В нас все-таки важкий графік, ці всі начерки хвилинні-двохвилинні не кожен може витримати. Навіть художники не всі таке вміють. Але в даому випадку не важливо вмієш малювати чи ні – це трішки про інше, – додає Тетяна.

 

Про ініціативу Тетяни і Валентини більшість художників і тих, хто хотів спробувати малювати, дізнавалися із соціальних мереж або від знайомих. Таким чином сформувалося певне ядро ініціативи – десь вісім осіб. Постійно долучаються нові люди, які вже запрошують своїх  знайомих та друзів.

Тетяна говорить про те, що основною проблемою невеликої кількості учасників подібних заходів є те, що в місті немає освітнього центру із малювання для дорослих.

 

– Центрів нема, а люди є, людям малювати хочеться. Є люди, які не художники, але малювати люблять. От як ми з Валею. Чимось нам треба займатися, десь потрібно зустрічатися. В нас є художня школа для дітей,  для дорослих скетчинг, який трішки не регулярно існує, і в нас є декілька людей, які проводять майстер-класи. Але це зовсім інше.

З нуля можна прийти і скопіювати щось. Звичайно, воно може вийти навіть дуже добре, якщо вкласти туди час і сили. Але це немає нічого спільного зі справжнім малюванням з натури, з уяви, вигадуючи щось. Це зовсім інше –  відкривається абсолютно новий світ, абсолютно відмінний від того, коли йдеться просто про копіювання, – говорить Тетяна.

 

Валентина також додає, що швидке малювання з натури – це традиційна вправа з навчання малюванню. Є довгі вправи, коли натурниця (натурник) позує довго, а є коротке:

– Це як у фітнесі: ти можеш швидко робити, а можеш довго підіймати – просто різні м’язи качаються. Швидко передати лінії того, що ти бачиш, – це великий навик, тому що ти потім можеш намалювати будь-яку людину в будь-яких умовах.

Тетяна додає, що 10 будь-яких коротких вправ допомагають набагато краще, ніж одна тривала, а «швидкі начерки» – найкраща вправа. крім цього, творять художники в абсолютно легкій атмосфері, незважаючи на серйозність та швидкість виконання робіт. Тут немає певного ліміту робіт і тому подібного. У кожного може вийти різна кількість малюнків, але за рік Тетяна та Валентина вже впізнають стиль кожного. Організаторки вважають, що для таких малюнків не потрібно підготовки. Головне – позитивний, розслаблений настрій та бажання малювати.

 

Розповідають, що до них приходили такі люди, які взагалі ніколи не малювали, але хотіли спробувати і через певний період прогрес вже був помітний, навіть якщо на початку все виглядало досить кострубато.

Самі організаторки також бачать власне зростання. Наприклад, Валентина, яка працює художницею-ілюстраторкою, говорить, що такі швидкі малюнки завжди додає у власне резюме:

– Коли ти викладаєш у портфоліо такі швидкі замальовки, то на тебе вже по-іншому дивляться, Адже людина, яка вміє швидко малювати такі замальовки, може багато. Художники це відразу «січуть».

Хто моделі?

Звичайно, що без моделей «Швидкі малюнки» неможливі. Як вже згадували художниці, на початку виявилося, що кількість охочих бути моделями перевищувала кількість тих, хто б їх малював.

Та мова йде не про класичних моделей, а про просто цікавих людей, яких згодом вже почали запрошувати Валентина і Тетяна. Серед них був і відомий велоактивіст Олександр Царевський з котом, багато різноманітних поетів і поеток, які навіть паралельно читали свої вірші. Була скрипалька з таксою, викладачі танго. Моделі були як молоді, так і старшого віку, чоловіки та жінки. І як зізнаються організаторки, дуже часто найкращими моделями ставали ті, хто спочатку здавався не дуже створеним для позування.

 

Тетяна додає, що на початку вони навіть не розраховували і не думали про малювання оголених моделей, але виявилося, що деякі моделі не соромляться позувати роздягненими. Проте цю ідею згодом відкинули, адже часто соромилися не так ті, хто позував, а більше ті, хто малював.

– Ми хотіли просто якихось дівчаток, які прийдуть, посидять в гарних позах. Але назбиралося так багато і дівчат і хлопців. Ну, дівчата нам траплялися просто божественні, танцівниці, дивовижно красиві, дивовижно пристосовані для натури. Взагалі натурщики – це не ідеальний варіант для малювання, бо вони приходять і сідають в якісь дуже красиві завчені пози і це не цікаво малювати. Інколи натурщик поганий, а малюнок граний, а інколи навпаки, – розповідає Тетяна.

Взагалі робота моделі на «Швидких малюнках» відрізняється від класичних натурниць та від фотомоделей. Це щось середнє, адже їй доводиться змінювати позу кожну хвилину, дві та п’ять.

 

Минулої суботи роль моделі дісталася Юлії Спінул. Дівчина розповідає, що залюбки погодилася долучитися до ініціативи, адже сама є творчою особистістю:

– Уважність до навколишнього світу, захоплення його красою, пошук гармонії, досконалість у неідеальності, справжності, живості, природності, невимушеності – те, що завжди цінувала як художниця. Й іноді хочеться побути «з іншої сторони холста»: не як мисткиня, а як частина світу, яку зображають інші.

 

Та в першу чергу дівчині сподобалася ініціатива Валентини і Тетяни, яка дає можливість новачкам та досвідченим художникам практикуватися з натури регулярно, без особливих фінансових витрат і в приємному колі однодумців.

Юлія вже вдруге виконує роль моделі, майже рік тому вона була однією з перших ню-моделей на «Швидких замальовках». Розповідає, що особливої підготовки до позування немає:

 

– Головна моя підготовка полягала у тому, щоб мати гарне самопочуття і настрій у день зустрічі. Це база для того, щоб щиро старатися, працювати, щоб художникам і художницям було цікаво замальовувати ті позиції, які ти займаєш, щоб це було оригінально і естетично. Деякі варіанти поз були продумані завчасно, але більшість із них – завжди імпровізація. Відчуття власного тіла, простору, “використання рельєфу місцевості”, робота з реквізитом, певні власні ідеї, що виникають вже на місці, та ідеї учасників – усе це дуже динамічні, живі процеси , які роблять кожну зустріч унікальною та натхненною.

Юлія зізнається, що враження від зустрічі лише позитивні: від організаторок, учасників, простору та процесу. Дівчина говорить, що в певний момент, витримуючи п’ятихвилинну позу, зловила себе на думці, що навколо тиша, хоча до того грала легка музика, чути лише звук олівців та сопіння носами митців.

 

“Під час малювання між мною та учасниками і в учасників між собою постійно відбувався певний незримий діалог. Коли натхнення у повітрі, коли творчість заставляє серце битися – інакше не буває- все говорить, все співає. Олівці шурхотять у такт, міміка, жести, пози зливаються у симфонію чистого мистецтва під назвою “тут і зараз”. Для мене позування – це теж творчий акт”.

Звичайно, до позування потрібно бути готовим і у фізичному плані. Юлія радить реально оцінювати свою витривалість при виборі позицій на 5 і більше хвилин, щоб вистояти і не зірвати учасникам процес малювання, не втомитися передчасно до того стану, що вже нічого не хочеться.

– Коли ми рухаємося у повсякденному житті, то не помічаємо, наскільки багато дій постійно виконує наше тіло. А коли позуєш, потрібно завмерти, втамувати певний природний хаос у тілі, а може й у думках. Оце може бути нелегко. Для позування так само важливо мати гнучкий розум, як і гнучке тіло, щоб працювала фантазія, була змога імпровізувати, мати певну невимушеність, почуття гумору, придумувати образи і входити у них, прислухатися до побажань художників і пропонувати щось своє. Незважаючи на, на перший погляд, статичність роботи натурщиці, у ній набагато більше життя і динаміки, що робить процес захоплюючим, а результат неповторним, унікальним, – додає Юлія.

 

Після двогодинного малювання із перервами організатори завжди роблять міні-виставку, де всі учасники виставляють 2-3 найкращі роботи. Такий формат цікавий і митцям і моделям, адже кожен і кожна робить акцент на чомусь іншому і бачить людину по-своєму.

Тетяна і Валентина вірять у те, що у новому місці до них приєднається більше молоді, якій цікаво малювати. А наступна зустріч відбудеться вже цієї суботи, 12 січня, об 11.00 в Молодіжному просторі «Квадрат».

 

Участь абсолютно безкоштовно. Варто взяти лише приладдя для малювання.

Фото Валентини Бездушної, Ірини Ластовецької та Ярослави Касьянової 

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією
Вгору