“Мені дитина тепер його цитує”: як вінницькі чиновники та містяни ставляться до “Квантового стрибка Шевченка”

Скандали, провокації та нові проекти в історії з “Квантовим стрибком Шевченка” та атак на картини із оригінальним зображенням Кобзаря не вщухають ось вже не перший тиждень.

Ця історія – із сильним вінницьким акцентом, позаяк саме вінничанин порізав виставку в київському метро, а вінницький музей – один з тих, хто відмовився від її експозиції у нашому місті. 

Частина вінницьких діячів – як то обласний депутат Володимир Барцьось, художник Володимир Козюк, Вінницька філія НСПУ та маса місцевих поціновувачів “канонічного” Великого Кобзаря, вже висловлювалася проти “наруги над Кобзарем”, як вони називають проект художника Олександра Грехова. У той же час в Мережі з’являлися все нові й нові зображення вже інших українських літераторів, зокрема і “вінницького” Михайла Коцюбинського у подібному форматі.

Відтак VежА вирішила дізнатися думки вінницьких чиновників та пересічних вінничан про те, як вони ставляться до картин з “Квантового стрибка..”, чи справді проект може стимулювати молодь до читання книжок та загалом цікавитися культурною спадщиною країни, як вони ставляться до вчинку Павленка, який порізав виставку в Києві, а також чи потрібна презентація проекту у Вінниці.

Нагадаємо, в рамках проекту “Квантовий стрибок Шевченка” було створено серію малюнків (художника Олександра Грехова), на яких класик української літератури постав у нетипових для себе образах – Термінатора, Барака Обами, Че Гевари, Спайдермена та навіть Фріди Кало.

“Проект “Квантовий стрибок Шевченка” – це сплав вільнодумства та науки, це спроба осучаснити старе та архівувати популярні культурні образи. Це мандрівка з українським Вергілієм – Тарасом Григоровичем, де глядач часто бере на себе роль самого Шевченка”, – повідомляють організатори виставки.

 

Читайте також: Вінничанин зіпсував виставку “Квантовий стрибок Шевченка” в київському метро. ФОТО, ВІДЕО

«Мистецтво не має бути предметом маніпуляцій»: чому виставку «Квантовий стрибок Шевченка» у Вінниці перенесли

Тож під час сьогоднішнього покладання квітів до пам’ятника Шевченку на одноіменній площі у Вінниці (9 березня виповниться 205 років від його дня народження), нам вдалося поспілкуватись з міським головою Сергієм Моргуновим, очільницею Департаменту освіти ВМР Оксаною Яценко, очільником Департаменту культури ВМР Максимом Філанчуком та кількома вінничанами, які прийшли на площу Шевченку, щоб покласти квіти до пам’ятника Кобзарю.

Максим Філанчук

 

– Я не думаю, що це наруга. Я думаю, що сучасне мистецтво може виражатися в різних інтерпретаціях. Такий проект – це прояв для сьогоднішнього сучасного покоління, молоді. Яка, на превеликий жаль, зорієнтована на комп’ютери, на гаджети, на інтернет. І це привернення їхньої уваги, що була така видатна постать в Україні, яка навіть у сучасному мистецтві сьогодні закликає брати в руки книгу, читати і розвиватись саме таким чином.

Максим Філанчук зазначив, що те, що на підтримку згаданого проекту інші художники почали малювати інших українських постатей – є абсолютно нормальним.

– Я до цього ставлюсь абсолютно нормально, бо якщо це не паплюжить і жодним чином не принижує велич таких постатей як Тарас Шевченко, Іван Франко і Леся Українка – для цього має бути місце в сучасній українській культурі.

Оксана Яценко

– Я вважаю, що недаремно є така “теорія поколінь”. Покоління є різні – від бебі-бумерів до “X”, “Y” і зараз “Z”. І в кожного покоління є своє сприйняття минулого, історії, поетів та їхньої творчості. Такий вираз образу Шевченка – це не була наруга, це було бажання привернути увагу до творчості Шевченка. Можливо, трішечки нетрадиційно привернути, але ж треба розуміти, що ми зараз маємо справу з нетрадиційним поколінням, які не схожі на попередні. І треба шукати такі форми, щоб зацікавити дітей, звернути увагу на творчість того чи іншого поета, письменника, художника, скульптора – в зрозумілій їм формі.

VежА: На Вашу думку, чи можуть такі експерименти з образом Тараса Григоровича та інших постатей стимулювати молодь читати літературу, цікавитись історією та видатними українцями?

– У них (сучасної молоді) абсолютно інше сприйняття. І якщо є символізм, дадаїзм, примітивізм, то напевно, погляд художника має право на існування. Шевченка гріх не знати, і це дійсно геній нашого народу, який зберіг українську мову, культуру. Багато в світі знають українців та ідентифікують їх саме по Шевченку.

VежА: Чи хотіли б Ви побачити “Квантовий стрибок Шевченка” у Вінниці?

– Так, цікаво було б подивитися. Я бачила тільки на світлинах. В нас різні погляди і кожен скаже по-своєму, хтось сприйме, хтось ні, але ця виставка має право на існування.

Пані Оксана також розповіла, що волонтери, які возили благодійну допомогу дітям у школи та садочки Луганщини, розповіли, що тамтешня малеча (старші групи) не знає, хто такий Шевченко. Дехто вгадував, що можливо, це якийсь священик.

– То можливо таким чином варто привернути увагу, бо зараз креативний час, час надто швидкий, форми зацікавлення можуть бути різними, – каже Яценко.

VежА: Як Ви ставитесь до того, що вінничанин пошкодив ці картини?

– Протестувати можна цивілізовано, на те й демократія, на те свобода самовираження. Але це має бути дійсно демократією, бо коли забагато волі, воно перетворюється на охлократію – владу натовпу, а це, по історії прослідковується, завжди закінчується тиранією.

Сергій Моргунов


– Я не є фахівцем з сучасного мистецтва, але митці – це ті люди, які можуть виражати свою думку в різній формі. Зокрема як і на цій виставці. Будь-який митець має право на висловлення таким чином своєї думки. Я не вважаю, що цей проект- це наруга. Це бачення того чи іншого митця чи команди, яка організувала цю виставку. Єдине, що можу сказати – в жодному разі мистецтво не повинне бути жертвою вандалізму.

Якщо говорити щодо подачі та популяризації серед молодих людей безпосередньо Шевченка, то, зрозуміло, лише “загальноісторичними” формами це буде досить важко зробити для молодих людей. Тому різні форми представлення творчості Тараса Григоровича для молодих людей – вони також мають право на життя.

VежА: Чи потрібна така виставка Вінниці?

– Дивіться: ми проводили фестиваль ГогольFest – це ж теж Гоголь, постать достатньо важлива для української культури і для світової. Сам фестиваль теж проходив в таких, далеко не традиційних, якихось сталих формах, а по-сучасному. Я можу сказати, що зацікавленість, особливо молоді, цим фестивалем – показала сама за себе: скільки людей було, який був інтерес до того. 

VежА: Як Ви ставитесь до того, що вінничанин пошкодив ці картини? На Вашу думку, якщо він хотів висловити свій протест, як це потрібно було зробити?

– Не знаю. Але я вважаю, що будь-який акт вандалізму щодо будь-якої форми мистецтва не має права на життя. Це нецивілізовано і некультурно.

VежА також поспілкувалась з кількома вінничанами, які прийшли для вшанування пам’яті Кобзаря. Опитані зійшлися в одному: такий прояв мистецтва потрібен, адже до сучасних людей доносити інформацію теж потрібно по-сучасному, хай навіть для когось це виглядає дивним. Так, пані Людмила, яка відмовилась від фото, зазначила, що особисто в цьому переконалась завдяки сину Віктору.

– Коли моя дитина побачила ці картини десь в інтернеті, то почала мене питати – а що це за дядько, чому він такий популярний, а чого той дядько його портрети порізав? І так я розповіла йому, хто і що. А так, коли в школі ці літератури, то що: хтось прочитав того вірша та й забув, хто там автор, особливо менші діти. А тепер Вітя ходить і мені цитує Шевченка, про якого нічого майже до того не знав.

Автор: Юлія Плахтій

Журналіст

Поділитись публікацією
Вгору