Майдан та містика на основі реальних подій: у Вінниці презентували “Дім, у котрому заблукав час”. ФОТО

Цей роман про будь-яке українське місто, де є ратуша або Вежа з годинником. Про людей, які живуть у вирі подій, що відбуваються зараз і траплялися під час Майдану. Про мертвих, живих і не знайдених, а також про тих, хто зник, але лишився в розмовах і спогадах.

Дивну, насичену і через це – інтригуючу книгу “Дім, у котрому заблукав час”, презентовану вперше на Львівському форумі видавців, у суботу, 21 жовтня нарешті представили “на батьківщині” – у Вінниці, в приміщенні бібліотеки ім. Бевза, що на Хмельницькому шосе.

Кожне місто може мати дім, в якому заблукає час. Час намагатимуться знайти і зрозуміти: хто ж його зачарував? Чи це змова годинникарів, чи вищі сили, а чи просто рудий кіт – один з героїв нової книги – Хосе Котасіо?..

  • Попри містичність і певну психоделічність сюжету, насправді в книзі фактично немає фантастики: ми намагалися наблизити твір максимально до реальності, аби читач повірив у цю історію, – розповідає одна з авторок “Дому, в котрому заблукав час” Вікторія Гранецька.

Авторки роману – Марина Однорог, Вікторія Гранецька та Анастасія Нікуліна, – переконують, що в книзі реальні не лише події – Майдан та Революція Гідності, – але й окремі персонажі: вбиті майданівці Михайло Жизнєвський та Сергій Нігоян, а ще – деякі авторки роману.

  • Ми хотіли зобразити наш час в Україні, але певної мірою переосмислити події та пофантазувати: що було б, якби… Наприклад, в нашому романі війна після Майдану не почалася, адже в книзі час – заблукав.

Авторки відзначають: перед створенням буктрейлеру до книги, радилися з тими, хто безпосередньо перебував на Майдані у найбільш критичні моменти. “Ми б не мали морального права показувати цей трейлер, якби майданівці нас не запевнили: саме так це і відбувалося, саме такі відчуття тоді там були присутні”, – говорять авторки роману.

Навіть у самих авторок книги – різні улюблені герої роману: у когось це дівчина Мира, у когось – вже згаданий кіт, якого попри все годували за графіком, а комусь найбільше до вподоби, власне, час:

  • У нас з ним власні рахунки, – говорить Анастасія Нікуліна. Наприклад, мій час найбільше вбивають соціальні мережі: здавалося б, зайшов на пять хвилин – а насправді часу пролетіло значно більше. З іншого боку, той час, який ми проводимо з близькими людьми – він подарований нам життям. Все на світі відносне, і навіть час.

Утім, саме соцмережі дозволили книзі народитися: три авторки до цього були знайомі лише віртуально і в процесі онлайн-спілкування і виникла ідея створити спільну книгу.

  • Коли у мене запитуют: як це – писати книгу втрьох – це трохи не про нашу історію. Мої вірші – написані ще за рік до виходу книги – Вікторія Гранецька відібрала сама і вростила в книгу. Мені самій було дивно, як ця поезія так гармонійно туди “лягла”. Зрештою, коли ми вже перечитували книгу, то почасти самі не могли згадати, який уривок чийого авторства. Це справді була дуже гармонійна та синергетична творча співпраця, яку, я сподіваюсь, оцінять читачі .

Книга “Дім, у котрому заблукав час” вже зараз можна придбати у книгарнях “ТУТ” і “Буква” за ціною від 104-ох гривень. Або ж у авторок – значно дешевше та з автографами.

Фото Ольги Мірошниченко

Позначки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Автор: Андрій Качор

Головний редактор Vежі

Поділитись публікацією