× Пошук публікацій на Veжa
× Пошук публікацій на Veжa

Гра світла та кольорів: у Вінниці відомий український художник вперше презентував свої картини. ФОТОРЕПОРТАЖ

Сьогодні, 24 травня, до Вінниці завітав художник із Києва, одна з картин якого представлена навіть у “Луврі”. Сергій Попов привіз до Вінниці філософську серію картин “Світло”, яку досі в Україні ніхто ще не бачив.

Художник презентував свої картини у новенькій, щойно відремонтованій, галереї Обласного художнього музею, куди прийшло кілька десятків поціновувачів мистецтва.

Серед відвідувачів було й чимало прихильників творчості Сергія Попова, які навіть просили слово, дякували художнику за те, що вирішив вперше презентувати свої роботи саме у Вінниці, й казали, що “для міста це справжня подія”.

Чому у Вінниці? Я був тут минулої осені. Ходив-ходив, і щось мені зазвучало це місто. Тут же прийшов у музей і домовилися про виставку. Все решта – справа техніки, – поділився художник. – Кияни мене попереджали, що Вінниця цю виставку не сприйме. Але я казав, що вони помиляються, бо якщо людина має душу і відчуття гармонії, вона в будь-якому випадку відчує ці роботи.

 

Що ж до самих картин, то це кольорові полотна різного розміру (від маленьких 40х40 см, до великих 131х131 см), виконані маслом.

Деякі з них дуже яскраві, як от “Емоція жовтого світла” та “Рожеве світло”. Деякі, наприклад “Філософія ранкового світла”, дуже світлі. Але більшість нагадують кольорові полиски світла у темряві: коричневий (“Філософське світло”), червоний (“Світло думки”), синій (“Світло сну”) та інші.

– Я спробував написати енергію світла. Що з цього вийшло?… Потрібно стати перед роботою і просто побути з нею, – пояснив Сергій Попов. – Бо ж кожна людина має своє світло, кожен листочок чи будинок має своє світло, кожне явище: фізичне і навіть моральне. От любов має своє світло?… Про це я й написав! Ці роботи є точкою відліку, і куди приведуть глядачів відчуття, ніхто не знає.

 

Що цікаво, Сергій Попов “погрався” не лише зі світлом та кольором, а й із фактурою. Адже зблизька в одних полотнах вгадується гладеньке річкове каміння, інші нагадують випалену сонцем землю, або ж мокрий пісок…

Про це дуже влучно сказала вінницька мистецтвознавиця Тетяна Журунова.

– Робота з кольором це головне завдання художника, який працює в напрямку абстрактного мистецтва. Але підхід Сергія Попова цікавий ще й тим, що він поєднав колір і своє розуміння світла. Адже колір виникає саме з світла, з особливого його переломлення. І мабуть що в саме в цьому моменті, коли відбувається звільнення енергії, художник й намагався відчути сенс кольору, – зазначила Тетяна Журунова. – І дуже важливо, що коли дивишся його роботи, вони продовжують працювати зі світлом завдяки особливій фактурі: вона, або приймає, або відблискує. Таким чином ось ця взаємодія кольору і світла продовжується у роботах. Я не знаю, чи було це продумане, чи інтуїтивне рішення, але саме це нашарування прийомів і дозволяє спостерігати цілу мистецьку пригоду.

Примітно, що всі картини Сергій Попов розмістив у масивних геометричних рамах чорного кольору. Таким чином експозиція сприймається навіть як інсталяція. Цей ефект підсилює й чорна тканина, яка закриває підставки найбільших картин, стаючи продовженням їхніх рам. Не менше відтіняють полотна й білосніжні стіни галереї.

Зважаючи на невеличкі зали художнього музею, в експозицію увійшла не вся серія “Світла”, а лише 15 ключових картин із 28, найбільш сильних за енергетикою.

Художник розповів, що почав працювати над цією серією у 2006 році, але точкою відліку для нього стала картина “Світло”, написана далекого 1998 року. Зі слів Сергія Попова, це перша “вдала картина з пошуку”. Власне, саме ця картина вибивається із загальної концепції виставки, адже нагадує не полиск світла, а зображення прожектора, чи “світло в кінці тунелю”, як її бачить дружина художника Юлія Більчук. Вона, до речі, також була присутня на презентації.

На відміну від свого чоловіка Юлія охочіше й образніше розповідала про картини. Зокрема, порадила відвідати цю виставку тоді, коли буде мало відвідувачів

– Сергій намагався зобразити енергію кольором, тому картини випромінюють енергетику, і задіюють всі органи відчуттів: тілесні та емоційні, – поділилася Юлія Більчук. – Прийдіть сюди, коли ви можете залишитися сам-на сам з цими картинами, станьте у центр залу і спробуйте пропустити їх крізь себе. Ви відчуєте зовсім інший стан, і той спектр емоцій, який у вас закладений, він відгукнеться.

Виставка “Світло” триватиме до кінця наступного тижня (до 2 червня включно). Тож встигнути побачити полотна, поринути у лабіринт власної душі й віднайти там своє “Світло”: музики, думки, чи осяяння… – можна буде у Вінницькому обласному художньому музеї (вулиця Соборна, 21).

Вхід – 20 гривень (для дорослих) і 10 гривень (для дітей).

У Вінниці ці картини презентували вперше. Далі, восени, їх побачать у Києві, а пізніше – й у інших містах України.

Одну зі своїх картин (не із серії “Світло) Сергій Попов подарував Вінницькому обласному Художньому музею.

Сергій Попов (1967 рік) – сучасний художник-живописець.
У 1983 році закінчив Рівненську художню школу. У 1986-1988 роках брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. 1998 року закінчив Київський художній інститут. У 1998-2005 роках активно освоював нові техніки візуалізації емоційних складових живопису. Брав участь у ряді колективних виставок і презентував першу персональну. У 2006 році розпочав роботу над серією полотен “Світло”. А 2010 року разом із колегами-однодумцями започаткував творчо-соціальний проект, який став основою для створення “Всеукраїнського Союзу Культури та мистецтв інвалідів”.
Картини Сергія Попова зберігаються у зібраннях відомих галерей сучасного мистецтва Франції (в “Луврі”) та США (Галерея сучасного мистецтваОлександра Кречмара. А також у приватних колекціях України, Німеччини, Швейцарії, Португалії, Нової Зеландії та Росії.

Фото Марини Сербінович

Автор: Катерина Дядюк

Поділитись публікацією
Вгору