× Пошук публікацій на Veжa
× Пошук публікацій на Veжa

«Дивіться на минуле своїми очима»: вінницькі тези Рефата Чубарова

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, напевно, став однією з головних суспільно-політичних зірок другого дня цьогорічного фестивалю «Острів Європа». Разом з Ґульнарою Бекіровою та Іриною Старовойт, вони відкрили кримськотатарську тему під час відкритої дискусії на Майдані Незалежності “Кримська Швейцарія сто років тому і нині: проблеми деокупації”.

Виступ Рефата Чубарова став підсумовуючим в дискусії. Про те, чому не варто дивитися на себе і сусіда очима третього сусіда, чому так важливо бачити історію з своєї точки зору та про практичну важливість національної пам’яті – в головних тезах промови Рефата Чубарова:

 

Коли люди мають великий шанс на своє вільне самовизначення, дуже важливо, щоб цей народ спирався на попередній досвід своєї історії та державності.

Якщо хочуть вбити вас або ваш народ, то один з таких способів – позбавити народ колективної пам`яті. Щоб вбити націю, треба зробити так, аби ця нація не усвідомлювала, який вона шлях пройшла. Бо відчай та паніка починається тоді, коли нація дезорієнтована в цьому світові. Проговорюючи ці травми засобами літератури, ми реконструйовуємо знання.

 

Під час депортації кримських татар позбавили не лише гідності життя, але й гідності смерті. Люди були змушені викидати з потягів тіла власних родичів, які ніде не були поховані. Під час депортації загинуло від 26% до 40% депортованих.

Повернення на рідну землю для кримських татар – це спосіб виживання. Це для того, щоб не втратити всі орієнтири, аби по крихітці зібрати дані про самих себе. Цих даних було багато, але всі вони були недоступні. Жага кримських татар до повернення – це бажання не втратити цю колективну пам`ять.

Українці мають більш детально і глибоко подивитися на своє минуле не для того, щоб зупинити рух в майбутнє. Але для того, щоб дивитися туди впевнено і сильно. Ми дуже багато явищ оцінюємо очима російської історіографії. Але ми маємо своїми очима подивитися на власну історію та стосунки із сусідами, ким би вони не були.

27 червня виповнюється 360 років Конотопській битві. Це історія про Івана Виговського, Івана Богун та велику спільну перемогу над Москвою. З українського боку тоді виступила 21 тисяча козаків, Кримський хан привів 40 тисяч вершників, також вийшли чотири тисячі поляків.

З іншого боку – 100 тисяч московського війська, повністю переможених спільною армією українців, кримських татар і поляків. Тоді були всі шанси разом іти і брати Москву. І військо вже вийшло на той шлях, і московський цар вже вийшов з Кремля, і сама Москва готувалася до евакуації.

Проте отаман Іван Сірко замість іти разом з усіма на Москву – повернув на Крим, бо він був ближче. Кримський хан, який на полі бою поклав шість тисяч своїх вершників, також мусив йти на Крим, аби захистити його вже нід набігу Сірка. Відтак похід на Москву був припинений. Нам потрібно об’єднуватися і виступати проти агресора разом

Звертаймося до власної історії зі своїми міркуваннями. Не дивіться на себе і сусідів очами третього сусіда. Всі наші стосунки з різними сусідами – це історія НАШИХ стосунків з різними інтересами.

Фото Марини Сербінович

Читайте також: “За півпокоління до перемоги піддатись на ніщо”: Оксана Забужко порадила українцям берегти свої мізки. ФОТОРЕПОРТАЖ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор: Андрій Качор

Головний редактор Vежі

Поділитись публікацією
Вгору