“Досі шануємо героїв імперії”? У Вінниці з’явилася петиція про демонтаж Меморіалу Слави: як реагують історики та урбаністи

11 липня вінничани Ігор Радченко зареєстрував у системі електронних петицій до Вінницької міської ради власне звернення, в якому пропонує демонтувати “пам’ятник будьонівцю та червоноармійцям”, маючи на увазі Меморіал Слави, розташований на Європейській площі.

Автор петиції звертає увагу на те, що наявність такого меморіалу в центрі міста є “прославлянням наших катів”, та зазначає: “ви уявляєте щоб в Ізраїлі встановили пам’ятник військовим Вермахту?”.

“Демонтувати пам’ятник будьоновцю та червоноармійцям. Скільки ми ще будемо себе принижувати і прославляти наших катів? Скільки ще будемо дивитися, як ряжані клоуни покладають квіти до вічного вогню, який також треба демонтувати. Ви уявляєте щоб в Ізраїлі встановили пам’ятник військовим Вермахту? Майже 28 років незалежності, 5-й рік російсько-української війни, а ми досі шануємо героїв імперії…” – ідеться в петиції до ВМР.

Наразі петицію підписало 23 людини з необхідних 350-ти, до завершення збору підписів лишилося ще 9 днів.

Зазначимо, що під меморіалом на Європейській площі, встановленого на честь пам’яті жертв Другої світової війни, поховано 79 воїнів червоної армії. На стелі викарбувані імена 6486 вінничан, “які загинули за Вітчизну в 1941—45 роках”. Автори меморіалу – скульптор Я.Куленко та архітектор В.Спусканюк.

Серед похованих на території меморіалу: багато функціонерів Комуністичної партії та комсомолу, а також “політруки” і бійці, котрі воювали проти військ УНР, які захищали Тимчасову столицю від більшовиків.

“Це точно не непорушна точка”

Ми звернулися за коментарем до начальника Департаменту культури Вінницької міської ради Максима Філанчука, аби дізнатися, чи піднімалося питання можливого демонтажу меморіалу на рівні міськради. На це Філанчук зазначив, що таке питання на разі не стоїть і взагалі чиновник певною мірою здивований появою такої петиції.

У той же час директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен зазначив, що це питання неодноразово піднімалося під час декомунізації Вінниці, однак профільний закон захищає місця поховання, так само як і музеї. Водночас Федоришен відзначив, що наявність такого меморіалу в центрі міста – викликає і буде викликати питання:

– Можемо чітко стверджувати і засвідчити, що цей меморіал відображає погляд на наше минуле, і цей погляд частково змінюється. Зокрема це підтверджує додавання на цю територію меморіалів з тризубом та зміну дат на стелі з “1941-1945” на коректну “1939-1945”. Усі ці процеси свідчать, що це місце памяті так чи інакше буде змінюватися. Окрім того маємо констатувати, що частина поховань стосується не тільки періоду Другої світової, а також 1927-1921 років.

Коли ці поховання відбувалися – там точно не хоронили солдат-прихильників української незалежності. Подивіться на сам монумент: це солдати в “будьонівці” та формі Червоної армії початку минулого століття.

Враховуючи громадську думку є сенс говорити, що цей меморіал буде змінюватися і треба реагувати на суспільний запит. Адже площа Європейська дуже своєрідно розвивається з огляду на специфіку меморіалу. Я думаю, що це – точно не непорушна точка вінницького ландшафту і це питання невдовзі постане перед урбаністами.

“Містяни мають замислитися, як може виглядати європейська площа в європейському місті”

Директорка КП “Інститут розвитку міст” Аліна Дяченко також вважає, що меморіал краще б сприймався в іншому місці:

– Сам цей простір біля Вежі має надзвичайно велике значення для Вінниці. Сказати, що там зараз все організовано максимально якісно – навряд чи можна, тобто ось ці кілька лавок і кілька газонів – цього явно не достатньо. В цій частині міста явно проситься більш привабливий і якісно організований міський простір.

Дяченко вважає, що якщо враховувати чисто архітектурний та урбаністичний аспекти, там є можливість зробити площу європейського зразка для відпочинку і розваг. Потенціал цієї території надзвичайно високий, але наразі там нічого не можна кардинально змінити зокрема через наявність цього меморіалу.

– Тобто зрозуміло, чому в радянські часи такий обєкт розташували саме в такому вигідному місці. Наразі тут додалися ще й памятники нової доби і місцина перетворюється на таке пам’ятне місце. Але в цьому якраз і полягає певний конфлікт, тому що сама площа зазвичай використовується для якихось святкових заходів і масових подій, а в той же час тут розташовано об’єкт, який потребує тиші та спокою, вшанування пам’яті. З поваги до всіх людей, яким важливі такі об’єкти, треба надзвичаqно акуратно діяти що сутосується перетворень. Але якби була можливість перенести цей меморіал в тихе місце, де можна було би наодинці побути з душами цих загиблих, це було би значно краще, – переконана Дяченко та додала, що в середньостроковій перспективі так чи інакше доведеться разом з мешканцями подумати, як саме на цьому місці могла би виглядати сучасна європейська площа в європейському місці.

Довідка: Меморіал Слави – братські могили, окремі поховання учасників усіх визначних історичних подій, що відбувалися у місті в 20-21 ст., а також памятники і стели, присвячені їхній памяті.

Автори проекту комплексу: скульптор А.М. Куленко, арзітектори В.З. Спусканюк, Д.Н. Бондаренко, В.В. Кеда, В. М. Гавриш.   Протягом своєї історії меморіал істотно змінював свій вигляд. Перші поховання на цьому місці зявилися у 1919-21 рр. У 1921 році було встановлено памятник у вигляді величної гранітної колони, увінчаною кулею з написом (памятник демонтовано в 1975 році). У 1958 році до меморіалу перепохований з цивільних кладовищ прах тих, хто загинув під час революційних і воєнних подій на на Поділлі (1917-1921), солдатів, партизанів і підпільників (1939-1945 рр.).

Читайте також: Декомунізація Вінниці: цифри, факти, постаті

 

Автор: Андрій Качор

Головний редактор Vежі

Поділитись публікацією
Вгору