“Дорогій Раєчці”: як Вінниця прощалася із Раїсою Панасюк. ФОТОРЕПОРТАЖ

У понеділок після тривалої боротьби з онкозахворюванням не стало Раїси Панасюк – Урядової уповноваженої з питань прав осіб з інвалідністю та Почесної громадянки Вінниці. Місцем прощання із видатною вінничанкою став Будинок Офіцерів. Віддати шану пані Раїсі прийшли сотні людей.

“Не віриться”, “Ми лише минулого тижня бачились”, “Так швидко”, – говорили між собою друзі та близькі Раїси Панасюк перед прощальною церемонією. Попрощатися із активісткою, яка безкомпромісно відстоювала права людей з інвалідністю, прийшли також громадські діячі, активісти, чиновники усіх рівнів, депутати, посадовці. Аби висловити слова подяки вінничанці також прийхали Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман та Уповноважений Президента з  прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: In memoriam: якою запам`ятає Україна вінничанку Раїсу Панасюк

– Чесно кажучи, я навіть не пам’ятаю, коли познайомилися з нею. Десь понад 4-5 роки тому. Все, що згадується про неї, це те, що вона завжди, де б я її не зустріла, дає якісь поради, завжди світиться. Вона завжди вносила свої приємні корективи в життя, – розповідає активістка Тетяна Красновецька.

“Пам’ятаю останню нашу зустріч, коли ми збиралися в “Місто змістів”. На цій зустрічі вона мене так міцно взяла за руку, коли ми говорили з нею. Я подумала, що ось у Раєчки є сили, вона тоді висиділа з нами чотири години. Тому коли мені о 10 годині вечора перредзвонили і сказали, що нашої Раї немає, я перепитала якої, хоча жодної іншої знайомої немає. Я не могла повірити. Коли б з нею не бачились, чи по робочих питаннях чи просто зустрілись у місті, ці зустрічі завжди запам’ятовувались. Вона завжди допомагала навіть у маленьких справах. Я не можу повірити, що сьогодні я знаходжусь саме тут, щоб попрощатися з нею. Але я знаю, що вона дивиться на нас і це та людина, яка своїм прикладом змінила місто, країну і кожного з нас”.

Хол Будинку Офіцерів не зміг вмістити усіх, хто хотів попрощатися із Раїсею Панасюк. У церемонії взяв участь пастор з церкви, прихожанкою якої була пані Раїса, а також церковний хор, який наспівував псалми. Після них першим прощався із Раїсою Панасюк Володимир Гройсман.

 

– Я, як і більшість пристуніх тут, втратив дуже близьку мені людину, яку я дуже любив і шанував. Я знав, що там. де вона є, вона завжди буде робити те, щоб комусь іншому було краще.

В п’ятницю вона мені написала sms, в якому ні слова не написала, що вона була в лікарні.  Я лише зранку в понеділок дізнався. Це вже вдруге вона так зробила. Ми знаємо, що вона дуже важко захворіла і того разу я теж не знав, поки близькі людини не повідомили. Вона ніколи в житті нічого не просила для себе, вона змінювала світ навколо себе для всіх інших і я вважаю, що для нас це величезна втрата. Я сьогодні виходив з Уряду, а завжди там прямо перед ним була Рая, завжди підходив: “Привіт, сонце. Як справи?” А сьогодні проходжу, а там пусто, – поділився спогадами Прем’єр-міністр.

– Ця дівчинка, починаючи із села попри важкий стан змогла стати державною людиною. Змогла стати людиною, яку знали дуже багато громадян України, – додав Валерій Сушкевич. – Вона Вінницький край дуже любила. Коли Прем’єр запросив її на роботу в Уряд, вона мені сказала: “Вінницю ніколи не покину”.

– Рая працювала, боролася за права людей з інвалідністю. Знаєте, мене дивувало і захоплювало її якесь спокійне і добре відношення до тих хто ці права не бачить, не чує і не реалізує. Знаючи її багато років, знаю, що вона все це робила з іменем Бога. Для мене зараз головне, прощаючись з нашою Раїсою, продовжити справу і зробити її реаліями в Україні, зробити українську державу та суспільство доступним для всіх. Рая це робила багато років, успішно, натхненно і по-доброму.

Протягом майже години люди підходили та клали квіти до труни, аби віддати останню шану Раїсі Панасюк. Завершили прощальну церемонію віршем Ліни Костенко:

Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Читайте також: In memoriam: якою запам’ятає Україна вінничанку Раїсу Панасюк

Фото Ольги Мірошниченко

Автор: Дар'я Гоц

Поділитись публікацією
Вгору