× Пошук публікацій на Veжa
× Пошук публікацій на Veжa

Дьогтянчик і Скакунка: у Вінниці вирішували, як рятувати малі річки міста. ФОТО

Cкільки у Вінниці річок? Мабуть, кожен назве Південний Буг. Ще частина містян знає Вишню, Вінничку та Тяжилівку. А як щодо Скакунки, Дьогтянчика, Шереметки? Насправді у місті 36 малих річок, інакше – струмків, які потребують термінового захисту та очищення. Як врятувати малі річки Вінниці сьогодні, 20 червня, розбирались чиновники, екоактивісти та працівники комунальних служб.

Сьогодні у Вінниці відбулась дискусія під назвою “Очищення малих річок Вінниці та благоустрій їх території – спільна справа влади і громади”. Для цього у приміщенні хабу “Місто змістів” зібрали представників декількох департаментів міської ради, працівників комунальних підприємств, науковців, екоактивістів та всіх, хто небайдужий до стану малих річок міста.

У “Концепції інтегрованого розвитку міста Вінниці до 2030 року” передбачено поліпшення екологічного стану малих річок Вінниці та перетворення їх на безпечну та привабливу складову міського простору.

– Тема малих річок є зараз стратегічно важливим питанням для міста і вона зазначена в “Концепції інтегрованого розвитку Вінниці до 2030 року”, тому це перший стартовий захід, щоб дати новий імпульс цій темі, – розповіла очільниця “Інституту розвитку міст” Аліна Дяченко. – Найважливіше, щоб сьогодні ми побачили, що тих, хто цікавиться цією темою, дуже багато і спробували домовитися про певні спільні кроки, які зможемо зробити в майбутньому. Можливо, ми домовимося спільно робити якесь велике урбаністичне дослідження всіх малих річок щодо того, де можна створити нові міські простори, де можна зробити якийсь невеличкий об’єкт з лавками, а де – міський парк створити.

Для того, щоб розуміти, з чим же насправді маємо справу, показали мапу, на якій зобразили розташування усіх малих річок та струмків Вінниці. Їх – 36, більшість з яких безіменні.

Найбільшою проблемою для цих водних об’єктів є саме забруднення, при чому переважно це результат діяльності людей. Зокрема, представник “Муніципальної варти Вінниці” розповів, що є вінничани, які на території своїх приватних будинків влаштовують вигрібні ями з трубопроводами і в подальшому це все йде за територію домоволодіння, і часто – саме в річки.

– Є випадки більш масових забруднень промислового характеру. На жаль, у нас немає повноважень перевірки виробництв. Така ситуація була по річці Тяжилівка, поблизу мікрорайону Можайка. Там випадок був вже критичний:  аналіз лабораторних досліджень екологічної інспекції показав, що суміш, яка потрапляла туди (у Тяжилівку – авт.) є нафтопереробного виробництва. І там необхідне було негайне реагування та вживання заходів.

Водночас представник Державної екологічної інспекції у Вінницькій області нарікав на законодавство, яке не дає змогу робити раптові перевірки підприємств без попереджень.

– Треба підняти питання в нашій державі про те, що сталося десять років тому – прийняття Закону “Про основні засади державного нагляду та контролю у сфері господарської діяльності”, яким зробили роботу будь-якої інспекції не ефективною, тому що про планові перевірки ми маємо попередити. Підприємство, яке знає, що через 10 днів прийде перевірка, обов’язково до цього підготується. Роки чотири тому телефонує нам людина і каже, що ось підпалюють шини на території металобази. Я пояснюю, що без письмового звернення, я не зможу потрапити на територію підприємства. Людина також виявилась активною, прийшла до нас і написала лист, при цій людині ми лист відправили на Київ на погодження. Уявіть собі, як я радісно через місяць їхав на металобазу подивитися чи горять там шини. То навіщо цей закон приймали? Ми не можемо зайти на будь-яке підприємство за власним бажанням, лише коли погодять у Києві.

На заході також були присутні активісти різних громадських організацій, які періодично влаштовують екологічні акції з прибирання територій навколо річок, струмків та озер міста.

– Ми проводимо три роки поспіль навесні екологічні акції. Як почали: ми з дружиною та дитиною переїхали з іншого міста і шукали у Вінниці, де можна добре провести час, подивитися на воду, на природу і нас доля довела до чарівного скверу Кумбари. І там є такі довгі сходи до річки, ми подивилися на воду, а потім – за камінь, який там лежить. Ось подивилися, вжахнулися і вирішили зробити там акцію, – розповів Марат Каменщиков з “Нового Акрополя”. – Ми спустилися і намагалися зібрати все, що там за тим камінчиком і дійшли до виходу, на якому був шар сміття, який треба було просто екскаватором підіймати.

Знаходять активісти не лише пластикові пляшки та обгортки від їжі. Прибирати доводиться також будівельне сміття та пластикові вікна, шини, та медичні шприці. Марат Каменщиков додав, що якщо першого разу вони зібрали 25 мішків сміття, то вже наступного року їх стало сто.

– Ці люди, які немісцеві, для яких вона нерідна і їм байдуже – вони залишають після себе бруд та сміття. Що з цим робити – відповіді немає. Це питання свідомості та виховання, – додав активіст.

Ще одна еко-активістка Людмила Сломінська розповіла, що вони не лише прибирають на малій річці, а й влаштовують “Фестивалі добросусідства”, куди запрошують аніматорів та влаштовують розваги для місцевих мешканців. Додає, що на такі заходи приходить більше людей, ніж просто на акції з прибирання. Дівчина – еколог за освітою, мешкала поблизу річки Вінничка та щодня бачила, як містяни викидають туди своє сміття. Її це настільки хвилювало, що з 2014 року вона регулярно влаштовує екологічні акції.

– Мене задіває стереотип, що у нас є річка “Смердючка”, це взагалі неправильно. В інших країнах малі річки використовують зовсім інакше, там є ці зони відпочинку, там вони доглянуті, а у нас чомусь так скаладється, що біля них або якісь гаражі, або нетрі, або просто закинуті території, куди зливають все. Хоча насправді вони впадають у Південний Буг і це впливає на якість нашої питної води, – зазначає Людмила Сломінська.

До речі, учасниця дискусії Марія Царук, вирішила на прикладах показати, як за річками доглядають в інших містах України і світу, та як перетворюють простір поблизу водойм у привабливе місце відпочинку.

Для прикладу, вона показала проекти відновлення річок Либідь, Почайна та Мокра у Києві. Кожна із цих річок стала “жертвою” діяльності людини та нині знаходиться під загрозою.

Світовий досвід також свідчить про те, що річки – важлива складова міста, яку необхідно відновлювати та берегти. Наприклад, сеульська річка Чон-Гі-Чун протягом 22 років була захована під дорогою. Однак, коли постало питання шодо доцільності автошляху у центрі Сеулу, було вирішено відновити водойму, а тому вони розібрали дорогу та повернули річку місту.

А що далі?

Публічна дискусія щодо малих річок у Вінниці тривала понад три години.

Начальниця відділу охорони довкілля і використання природних ресурсів​ Вінницької міської ради Світлана Юзвар розповіла, що в місті діє “Програма охорони природнього навколишнього середовища на 2017-2020 роки“. Комплекс заходів програми спрямований на покращення екологічної ситуації в місті, враховуючи ліквідацію забруднення водних ресурсів.

Серед планів на 2019 рік вказали: очищення Південного Бугу в межах Вінниці; продовження робіт по благоустрою та поліпшенню санітарного стану прибережних смуг річок, струмків, ставків, включаючи русла та зони відпочинку; будівництво берегоукріплення річки П’ятничанка; проведення рейдових перевірок територій домоволодінь, прилеглих до водойм; продовження будівництва мереж каналізації в приватних секторах; реконструкція та ремонт мереж зливової каналізації.

Учасники дискусії також обговорили можливі плани щодо того, що можна і необхідно зробити, аби відновити малі річки Вінниці. Пропозицій було чимало, серед них і створення спеціального винятково “екологічного” департаменту міської ради, передача підприємства “Вінницяоблводоканал” місту, інвентаризація джерел забруднення річок, відключення водопостачання тим господарям, які забруднюють водойми, проведення уроків еко-виховання у дитячих садках та школах, аби привчати дітей охороняти природу.

Окрім цього, були пропозиції відшукати джерела, де починаються усі струмки та малі річки Вінниці, на рівні міста заборонити пластик, враховувати артерії малих річок при забудові міста, розробити онлайн-платформу для анонімних звернень вінничан щодо забруднень навколишнього середовища тощо. Одним із головних пунктів стало також прорахування вартості вирішення проблеми малих річок у Вінниці.

Звісно, за одну зустріч напрацювати план дій було неможливо і організатори самі ставились до заходу швидше як до ознайомчої зустрічі один з одним. В подальшому планують зустрічатися ще та детальніше вирішувати, що саме і як вони можуть зробити, аби очистити малі річки Вінниці, вберегти їх від знищення та перетворити у привабливий публічний простір.

Фото та презентації надані учасниками дискусії

Автор: Дар'я Гоц

Поділитись публікацією
Вгору