× Пошук публікацій на Veжa
× Пошук публікацій на Veжa

Добрі люди роблять добрий хліб: як на вінницькій пекарні працюють люди з ментальною інвалідністю. ФОТОРЕПОРТАЖ

У Вінниці нещодавно відкрилась друга в Україні пекарня, де працюють люди з ментальною інвалідністю. Це допомагає їм не лише краще соціалізуватись та відчувати власну важливість, а також отримувати певну грошову винагороду за улюблену роботу.

Наразі у вінницькій пекарні Good Bread from Good People виготовляють декілька різновидів великих кексів, маффіни та хліб, але планують і надалі розширювати свій асортимент за прикладом першої особливої пекарні, яку заснували у Києві.

VежA відвідала пекарню та поспілкувалась і молодими пекарями, аби подивитись на процес приготування кексів і необхідність такого соціального підприємництва ізсередини. Ми також поспілкувалися із засновником пекарні, яка вже стала брендом.

Владислав Малащенко – молодий підприємець із Києва, саме він відкрив у Вінниці пекарню Good Bread from Good People. Особливість її в тому, що поряд із професійними пекарями працюють люди з ментальною інвалідністю – вони разом навчаються, соціалізуються, та ще й отримують за це певну винагороду.

Сам Владислав вчився на лікувального педагога, згодом у нього виникло бажання заснувати пекарню, у якій би працювали люди з ментальною інвалідністю, адже часто цих людей просто не помічають та переважна більшість роботодавців не бажає брати їх на роботу. Саме так з часом з’явився Good Bread from Good People. У особливій пекарні на рівних працюють як люди без інвалідності, так і ті, хто має певні інтелектуальні порушення, синдром Дауна чи аутизм.

Вінниця стала другим містом, після Києва, де з’явилась така пекарня. Розширити географію власного бізнесу вирішив за порадою та запрошеннями саме вінничан. Наразі вінницька команда пекарів складається із восьми чоловік, чотири з яких – з ментальною інвалідністю. До речі, протягом нашої розмови, сам Владислав уникає слова «інвалідність», натомість називає своїх працівників людьми з особливостями. Питаємо, чи просто налагодити зв’язок та спілкування.

 – Звичайно, людей із дуже важкими випадками на роботу ми взяти не можемо. Але з усіма, хто у нас працює, можемо добре спілкуватися. Вони такі ж, як і ми, щоправда, їм потрібно частіше відпочивати. Ще у них бувають певні стереотипні страхи, але і я чогось боюсь, і Ви. Часто у людей з особливостями якісь їхні страхи значно раціональніші, ніж наші.

Молодий підприємець розповідає, що до своїх працівників ставиться як до рівноцінних і не жаліє без потреби. За гарну роботу вони отримують похвалу, за погану – керівник зауважить, де і що зроблено неправильно. Хоча відчувається командний дух і вони всі займаються однією справою, яку люблять.

 – Ходив з одним із своїх працівників на каву, він замовив латте і йому це так сподобалось, сказав, що кожного б дня його пив. Розумієте, для нього латте – це щось особливе і важливе. Ми можемо собі Iphone купити і за три дні перестати про нього думати і не помічати, але для нього ось навіть латте є чимось особливим і він би його кожного дня пив.

ВІННИЦЬКА КОМАНДА «ДОБРИХ ЛЮДЕЙ», ЯКІ ПЕЧУТЬ «ДОБРИЙ ХЛІБ»

Сьогодні особливі кекси для вінничан готує команда із вісьмох людей – шеф-пекар Уляна Маламура, їй допомагають супроводжуючі пекарі Тетяна та Андрій, ще четверо робітників – це ті, для яких і створювався проект – Аня, Вова, Оля та Анатолій. Адміністративний шмат роботи виконує Ольга.

Шукали працівників, переважно, через знайомих та за допомогою різних громадських організацій.

  • Де сито?
  • Вова, ти пічку розігрів?
  • Анечко, принеси мені трохи кориці, будь ласка.
  • Пекти з яйцем?
  • Я поки наріжу банани.
  • Ви не переживайте, нас тут завжди багато людей, тому ви нам не заважаєте.

На невеличкій кухні панує, здається, не стільки робоча, скільки творча атмосфера, а саме приміщення наповнилося запахами спецій і вже готової випічки. У понеділок пообіді команда почала готувати замовлення, які мають віддати у вівторок, а тому випічка не затримується і завжди свіжа. Разом з тим – команда працює над новими рецептами та розширенням свого асортименту.

Уляна розповідає, що хліб та кекси пекла постійно, а коли з’явилась можливість працювати із Good Bread, то  майже одразу погодилася. Усім процесом керує шеф-пекар, однак помітно, що кожен знає, що має робити і команда допомагає одне одному.

– Якщо ти тут працюєш, то однозначно маєш знати деякі нюанси. Для мене раніше це був взагалі зачинений світ, я лише підглядала туди, розуміла, що це великий незрозумілий пласт і хотіла якось допомагати людям, тільки не знала як. І їм, цим дітям, теж це цікаво і важливо. Ось наша Аня така працьовита, постійно щось робить. Хоча, звичайно, потрібно трохи частіше відпочивати.

Поряд з Уляною на кухні ще декілька членів команди. Сьогодні вони починають готувати замовлення, які мають віддати зранку наступного дня. Питаємо, що найважливіше у приготуванні випічки:

 – Для мене найважливіше любити те, що робиш. Не скажу, що я була великим пекарем, я й не зараз не великий пекар, просто, якщо у це вкладати всю свою любов, то все вийде, – розповіла помічниця Уляни Таня. Дівчина вчилась на психолога, а тепер вже декілька тижнів опановує нову для себе професію. 

– Я ось теж це хотіла сказати, – додає Уляна. – Знаєте, ось як поспішаєш, намагаєшся все встигнути, перебуваєш у певній напрузі – то часто виходить не досить добре, кекси низькі, і все якось не так. Ось як настрій на день залежить від того, як прокинувся зранку. В приготуванні їжі так само – станеш правильно і все починає тебе слухатися, з тістом починаєш «дружити». Не знаю, щоправда, як нам доведеться працювати, коли випікатимемо по 20 кексів щодня. Якщо є постійне сильне навантаження, то люди частіше втомлюються і немає цього позитивного «вихлопу», але я вже починаю думати, як все правильно розпланувати. Важливо, щоб робота була приємною.

Протягом дня відпочити від роботи допомагає спеціально облаштована кімната для відпочинку, тут за допомогою арт-терапії працівники можуть зібратися з новими силами, аби пекти смачний хліб.

Про своїх працівників і помічників Уляна знає чимало, хоча знайомі вони лише декілька тижнів.

– У нас за ці декілька тижні роботи, на щастя, взагалі не було проблем. Є у нас Оля, їй важко розмовляти, нас попередили, що вона могла прийти і одразу кудись піти. І ось Оля прийшла, сиділа і не хотіла йти. Їй дуже важко все дається, але вона старається. Ще є Анатолій Сергійович (як він сам себе представляє), у нього синдром Дауна – абсолютна світла і чудова людина. Звичайно, йому важко. Бувало він сяде, тому що втомився, але він дуже веселий. Ось нещодавно всіх нас нагодував обідом – намастив нам маслом булки і був від цього такий щасливий. І ось буває сяде, ніби втомився, а ми йому дамо миску з бананами, щоб він їх товк, йому це подобається.

Поряд з Уляною готує тісто Аня, яка стала однією із особливих пекарів особливої пекарні. До речі, Уляна розповідає, що Аня дуже працьовита і постійно хоче щось робити, а тому доводиться слідкувати, щоб дівчина не перевтомлювалась.

– Раніше кекси не робила, навчилась тут і мені подобається. Хочу сюди ходити і ще робити. Мені все подобається. Я вчилась три роки на кухаря, але вивчилась і вдома сиділа – ніхто не брав на роботу, це ось для мене вперше.

– Для мене спершу було страшно йти сюди працювати, але коли я лише три дні пропрацювала з Анею, то все пройшло, – додає Уляна. –  Питала чи були у неї друзі, а вона відповіла, що ні та інші діти її ображали. Питаю чи вона сама ображалась на них, а Аня відповідає: «Ну, хіба ж на них можна ображатися?» Розумієте, вона вважає, що ображатись на когось це ніби дурне непотрібне діло. І я розумію, що це настільки правильне світосприйняття! Цікавилась також, що їй подобається робити і чекала, що вона відповість, наприклад, бісером вишивати, а Аня так посміхається і говорить, що працювати. Вона мріяла працювати і зараз отримує таке задоволення! Я тут починаю прислуховуватись і краще їх розуміти.

28-річний Вова допомагає не лише пекти хліб, а й прибирати. Він, як і більшість, інших працівників вперше випікає кекси та дуже радісно і з незгасаючою посмішкою розповідає про свою роботу. А ще розповідає, що полюбляє грати у тенніс.

–  Мені тут подобається. Я раніше був волонтером, допомагав дітям з інвалідністю. А вчився ще на флориста, але не працював. А тут мені подобається кекси готувати, робив шоколадно-банановий. Тут я не втомлююсь.

Найстаршим із молодих пекарів є Андрій. Маючи ДЦП, протягом життя він змінив чимало робіт: одні не приносили бажаного задовлолення, інші у певний час припинили приносити гроші, потрапляв часом і під скорочення. Розповідає, що зараз працювати йому легко та цікаво.

– Я випікаю хліб і кекси два тижні. Все подобається, щоб щось було важко, то такого немає, поки що від робити лише одне задоволення. Я сам маю інвалідність – ДЦП, і мені такі люди небайдужі, тому я тут.

Взагалі я, звичайно ж, працював: був і приватним підприємцем, торгував цементом та будівельними матеріалами, навіть робив на телебаченні техніком, в зоопарку, охоронцем… Останні 15 років я торгував, але це перестало годувати і приносити задоволення. А ось за спеціальністю я фотограф: свого часу знімав людей у парку та на документи. А тут працювати просто, я з дитинства їздив по різним санаторіям і там були різні діти, тому зараз з ним працювати мені легко.

Допомагає у розвитку вінницької частини бренду Good Bread from Good People ще й Таня, яка доволі вправно готує тісто і розповіла нам, як правильно воно має «звучати».

– Я взагалі за освітою психолог, а сюди потрапила тому, що побачила оголошення у Facebook, ще чула про таку пекарню у своєму арт-терапевтичному осередку. Я часто у житті зустрічалась із такими особливими людьми, тому вирішила прийти поспілкуватись і подивитись, як це все працює. В такому об’ємі, звичайно, я готую вперше і я насправді не пекар, хоча тут вже добре навчилась. Під керівництвом Уляни всі навчились, – посміхається дівчина. – Тут є взаєморозуміння і підтримка, тому працюється класно. І, до речі, немає такого, що хтось один працює – у нас всі щось своє вкладають у спільну роботу.

Команда пекарів помітила, що за нетривалий час роботи у Вінниці найбільшою популярністю користується вінницький кекс з родзинками (який тут має назву “Вінницький”, за анологією зі “Столичним”). Наразі команда сподівається, що вдасться знайти та домовитися із іншими підприємцями, які б постачали масло та інші інгредієнти, тому що у магазинах не завжди можна знайти продукти гарної якості за помірними цінами, адже до своєї випічки додають лише натуральні інгредієнти.

Зрозуміло, що хоч і не без соціальної складової, але проект – це бізнес і він приносить певний прибуток, хоча й, за словами засновника Владислава Малащенка, не досить великий і на самоокупність вінницька команда, яка існує лише декілька тижнів, поки що не вийшла. Наразі вони працюють над урізноманітненням асортименту. Для прикладу, у Києві, де пекарня існує вже близько півроку, є декілька видів маффінів, варення та великих кексів.

Щодо самих працівників, то знову ж таки за декілька місяців існування пекарі з інвалідністю із київської команди, за спостереженнями Владислава, стали дещо уважнішими та ніби подорослішали, а тому можна точно говорити про позитивний вплив такої роботи. Мета розвитку Good Bread – це створити 100 000 робочих місць для людей з інвалідністю по всій країні. Щодо Вінниці, то плани поки що скромніші –  засновник думає, що було би непогано створити ще й кав’ярню, яку об’єднає зі своєю пекарнею. Та перш за все, Владислав Малащенко зазначає, що проекту необхідна підтримка і вже є люди, які постійно купують кекси навіть не стільки для того, аби їх покуштувати, а лише, щоб допомогти проекту вижити.

Фото Ольги Мірошниченко

Автор: Дар'я Гоц

Поділитись публікацією
Вгору