Будуємо Україну Разом: заклик до змін, або що таке Всеукраїнський волонтерський табір «БУР»

Цього тижня до Вінниці завітали представники всеукраїнської волонтерської організації БУР зі своїм першим візитом: наразі вони обирають регіони і об’єкти для проведення таборів 2018.

Минулого року відбулось 38 таких БУР-таборів, в кожному з яких взяли участь по 30-40 волонтерів зі всієї України і решти світу. Адміністратор проекту Віра Пасішнюк наголошує, що молодь, яка приєднується до відбудовчих таборів (а за 4 роки існування організації – це 1390 волонтерів), об’єднується, аби не тільки відбудовувати будинки постраждалим воїнам АТО чи багатодітним сім’ям, а також облаштовувати громадські простори.

Читайте також: Відновити село після вибухів: до Павлівки з’їжджаються волонтери з усієї країни. ФОТО

Основна мета БУРу, як культурно-освітнього проекту – допомогти молодим українцям бути більш відповідальними, самостійними, ініціативними, показати, що будувати Україну може кожен починаючи з себе і тільки разом.

 

– Ми такі собі «агенти змін». БУР, насамперед – це проект про об’єднання молоді заради спільної практичної роботи і ментальної цілі: аби ми не просто говорили, що хтось щось погано робить на верхах, а щоб самі брали і робили на місцях. Серед нас є представники зі всіх регіонів, тут присутня вся Україна в розрізі віковому, професійному, соціальному. І ось такі формування спільнот мають бути в кожному місті, щоб незалежно від того –  приїде БУР до них чи ні – волонтери на місцях об’єднувались і починали будувати разом.

БУР зі слів мого знайомого волонтера – це логічне продовження Майдану. Коли люди збираються в одному місці й роблять реальні справи: нехай це буде малювати чийсь паркан, відбудовувати завалений дах, чи облаштовувати громадський простір, – говорить Віра.

Перший БУР-табір відбувся там, де був найбільш необхідним: у 2014 році в Краматорську з ініціативи Львівської освітньої фундації «LEF». За роки існування волонтерам вдалось допомогти відремонтувати домівки 144 сім’ям. Віра впевнена, що вибрала свій фронт, і, можливо, якщо він за деякий час зміниться, зараз дівчина чесна перед собою: що не говорить, а робить.

 – Я бачу сім’ї… це неможливо описати. Вперше на таборі я вчилась шпаклювати: не знаю чи добре в мене це виходило, але я дивилась на цих дітей, і розуміла, що вони будуть жити в цьому будинку. І тоді в мене стався якийсь тектонічний зсув: без того, щоб допомагати іншим – нічого не буде…

Я бачу волонтерів, коли вони трохи розгублені на початку, не знають, що їх чекає, а потім на останній ватрі говорять важливі речі: що їм все це дало, що змінилось за цей час, і це для мене має найбільший сенс.

Окрім відбудовчої функції, табори БУРу мають також культурно-освітній характер. Важливо, що молодь фізично працює до 15-ї години, а після обіду в них заплановані майстер-класи, подорожі, зустрічі з цікавими людьми, концерти, тренінги, які підсилюють лідерські якості волонтерів.

 – Це такий довгостроковий проект, тому що декому потрібно тут і зараз вимурувати стіну, вставили вікно – бачити конкретний результат, але ми ще й культурно-освітня організація. Згадуючи минулі подібні рухи, ти бачиш який це має вплив аж сьогодні. Тому якщо те, що ми робимо сьогодні дасть свої плоди через 10-20 років, якщо діти, учні, студенти, які перебували з нами понесуть ці ідеї далі, перебуваючи з нами в такому щирому середовищі, то можна вважати, що почнеться наша українська реальність без радянського менталітету. Ми будуємо Україну в усіх аспектах, ми не лише “матеріальні” будівельники.

Особливо важливо показувати молоді, що можна жити тут, створювати свій власний бізнес без корупції в Україні, починати з маленького. Коли приїзжають хлопці й розказують, як вони в 20 років відкривали своє антикафе, їх слухають менші за них на 5-6 років надихаються і розуміють, що це можливо.

Сезон 2018 відкриється в кінці березня, і завершиться у жовтні. Бурівці планують попрацювати на Поділлі, зокрема в селі Демидівка на запит ініціативної групи «Демидівських вихідних». Віра, адміністратор і представник БУРу каже, що цьогоріч потрібно з 16 заявлених місць обрати максимум 10. Звісно, все залежить від складності об’єкта й умов, на які вони зможуть розраховувати. Минулого року організація отримала допомогу від Міністерства молоді і спорту: на додачу до іноземних фондів, місцевої влади, бізнесу, з якими вони працюють постійно. Цьогоріч хочуть більше приділити уваги центральним та південним регіонам.

Я дуже люблю схід, мені там спокійно, в мене є там улюблені місця, хоча я із заходу (Івано-Франківськ). Минулого року були особливі табори і сім’ї, до яких ти прикипаєш, захоплюєшся, прощаєшся, плачеш. Схід для нас – це ніби щось втрачене, тому що говорили “ми різні, різні”…Але тепер ти розумієш, що наче знайшов свого давно забутого друга, чи брата, чи сестру.

 – Цього року ми плануємо попрацювати дещо більше в центральних регіонах. Подільські товтри, горби, пейзажі, село з такими хатками – це сільська культура України в дуже хорошому сенсі слова, наше коріння там, я дуже хочу щоб ми поверталися до того. З нами працюють іноземні волонтери з Америки, Словаччини, Чехії, Білорусі й дуже важливо, щоб вони бачили українське село прекрасним. І дуже важливо, аби було куди повертатись людям в старшому віці, бо інколи дивишся, як розсипаються хати і це дуже сумно.

Будь-хто може приєднатись до волонтерського руху БУР: потрібно заповнити анкету на сайті організації й приїхати на табір (волонтерам забезпечують всі умови: харчування, дорогу, проживання, культурно-освітню програму). В кінці лютого стане відомо чи відбудеться БУР у Демидівці, але в будь-якому випадку Будувати Україну Разом можна в будь-якій місцевості – головне бажання.

Автор: Олександра Тарас

Поділитись публікацією
Вгору