Бейтуран зацвітає: фестиваль «Острів Європа» у Вінниці закінчився босоніж та грою на пилці. ФОТОРЕПОРТАЖ

Гостро, лірично, музично та поетично завершився міжнародний фестиваль «Острів Європа». Балканською крапкою у цьогорічному, і точно трикрапкою у подальшому, став музично-поетичний перформанс Катерини Калитко та гурту Mashala Doza «Бейтуран зацвітає».

Четвертий день фестивалю «Острів Європа» став справді острівним, адже схоже на те те, що дощ вирішив дещо підтопити плани організаторів. Відтак, події, які мали відбуватися в атмосферному саду Коцюбинського перенеслися у світлицю музею, де паралельно була розміщена виставка присвячена Ігорю Костецькому, та на годину.

Білоруський класик Альгерд Бахаревіч у Вінниці вперше презентував роман “Собаки Європи”

Відтак, першими на сцену вийшли творче подружжя Ірина Цілик та Артем Чех, які вперше у Вінниці виступали на одній сцені дуетом. Їхня презентація була схожа прозово-поетичний обмін спогадами, досвідом та відчуттями. «Повернення з точки нуль» для двох було дійсно особливим. І якщо Чех, розповідав все більше стримано і мало говорив між читаннями, то Цілик відверто ділилася спогадами і була схожа на «оголений нерв» у своїй поезії. Пережитий разом воєнний досвід переходив у історії, які не залишали байдужими гостей фестивалю. Це смілива спроба говорити про те, що боліло і те, що досі подекуди болить.

До виступу хедлайнерів фестивалю Катерини Калитко та гурту Mashala Doza світлиця музею заповнилася вщент, а багато охочих стояли навіть в коридорі, щоб хоча би почути прем’єру перформансу.

Боса поетка та одна із засновниць проекту «Острів Європа» Катерина Калитко за імпровізованими кулісами чекала поки її колеги-музиканти достатньо налаштують публіку на потрібний лад, а потім вступала із яскравими, насиченими, метафоричними та наповненими близькими кожному і кожній топонімами Вінниці, а також власним досвідом.

Це була суміш македонських, болгарських, турецьких, угорських, румунських, грецьких та українських традиційних мотивів, котрі гармонійно перепліталися із поезією Катерини Калитко, доповнювали її та додавали самому голосу поетки глибшого звучання та певної драматичності.

Набір інструментів гурту також вражав. Тут можна було побачити як мушлі, сито, так і, найбільш неочікувано – пилку. В момент, коли музикант дістав її із спеціального чохла та почав грати наче на скрипці, багато відвідувачів із захватом спостерігали за цією грою.

 

Симбіоз звучання різноманітних інструментів, особиста харизма та спокій кожного і кожної подекуди впливав на глядачів медитативно, а подекуди навпаки – хтось навіть починав танцювати.

  • «Поміж Єрусалимкою і над Садками», – говорить Катерина Калитко і місцеві відразу можуть зрозуміти, яким шляхом веде їх авторка.

Катерина вміє зачаровувати глядачів не лише глибокою поезією, яку ще довго можна розшифровувати та переносити на різні площини, але й своїм образом, де рух і тембр голосу створюють певну картину, що ідеально складається у цілісний пазл.

Бейтуран, як називають боснійці однорічний полин, котрий під час цвітіння залишається повністю голим, абсолютно людська історія, особливо у творчості Катерини.

  • Що відбулося поки ми спали. Як опинилися ми на цьому острові?, – запитує в кінці свої поезія та перформансу Катерина Калитко, що знову ж таки вдало перегукується із назвою фестивалю.

В той же час Катерина разом із гуртом Mashala Doza створили на годину абсолютно свій острів, з мовою музики і поезії, тіла і душі.

– Сьогоднішній вечір насправді магічний, про це вже пишуть в соцмережах і мене це тішить. Я неймовірно вдячний всім тим, хто зараз з нами, хто був з нами, – сказав по завершенню перформансу директор фестивалю Олександр Вешелені.

Аби підвести певний підсумок та подякувати команді фестивалю та всім присутнім на сцену вийшов директор департаменту культури Вінницької міської ради Максим Філанчук.

– Дуже приємно бути в такому теплому родинному колі. Ці три дні перевернули світогляд Вінниці в літературному мистецтві повністю, потім знов перевернули і потім знов перевернули. Сьогодні ми приходимо до тями з фіналом фестивалю і маємо смуток на душі, бо фестиваль завершується, але це смуток пов’язаний з радістю, бо наступного року, я маю надію, що фестиваль буде ще насиченішим, яскравішим, більшим і цікавішим. Маю надію на те, що такі фестивалі, як наш будуть взірцем не тільки для Вінниці, але й для багатьох міст України і поза її межами.

Директор фестивалю Олександр Вешелені в свою чергу подякував всім партнерам та людям, котрі створили цей «острів».

  • Ми отримали досвід, який буде для нас дуже великою відповідальністю. Ми починали цей проект з відповідальності і ми відчували, що ми не маємо права ані на помилку, ані на якісь недомовки, ми були дуже щирі і ми дуже-дуже вдячні, що ви всі були страшенно щирі і страшенно відкриті. Для нас це фестиваль, щоб бути відкритим і щоб відчувати поруч із собою таких людей.

Фестиваль завершився теплими обіймами організаторів, учасників та волонтерів і словами подяки.

Яка атмосфера панувала на фестивалі загалом, з якими викликами боролися організатори та що говорили про подію іноземні учасники, літературні критики, перекладачі та організатори літературних фестивалів читайте у наших наступних матеріалах.

Читайте також: “Час стомився і нікуди не йде”: Жадан і “Лінія Маннергейма” зібрали аншлаг в саду Коцюбинського. ФОТОРЕПОРТАЖ

 “Сірі зони є скрізь”: Курков та Стяжкіна у Вінниці про війну, життя в окупації та свої нові книги. ФОТО

“Танцюй, Тесло!”: у Вінниці Сергій Жадан влаштував допрем’єрні читання нової поезії. ФОТО

“Ляля” замість Кемпи: у Вінниці відбулися “острівні” читання на кораблі. ФОТОРЕПОРТАЖ

“В саду зізнань”: у Вінниці відбулася прем’єра музично-поетичного перформансу Мар’яни Савки. ФОТО

Фото Андрія Завертаного

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією
Вгору