25 сторін художників: у Вінниці вперше відбулася арт-вечірка. ФОТОРЕПОРТАЖ

Абсолютно різні картини, художниці та художники, а також близько сотні гостей, які вирішили дізнатися, яке ж обличчя у вінницького мистецтва.

У неформальній атмосфері, без довгих промов та чіткого сценарію вечора відбувалася арт-вечірка від галереї «Vin art gallery» в просторі Сherdak. Суботнього вечора та ночі у просторі зібралися місцеві митці, блогери, культурні менеджери, друзі художників та всі, кого цікавить сучасне або традиційне мистецтво.

Формат, який обіцяв музику від діджеїв, келих шампанського, багато розіграшів подарунків та невимушене спілкування з митцями, зацікавив значну кількість абсолютно різних людей.

Вже за перші 30 хвилин було помітно, що вони спокійно спілкуються, фотографуються біля картин та обговорюють побачене із друзями. Атмосфера панувала легка та невимушена.

25 картин розташували біля великих панорамних вікон із видом на центр міста. Щоправда, деякі із них були сховані в темряві або ближче до інших кімнат простору. Відтак, увага переважно зосереджувалася на центральних, які були навпроти барної стійки. Проте ті, хто дійсно хотів побачити всі картини, спокійно міг їх знайти. А друзі деяких художниць навіть перенесли картини «на світло».

 

Ті, хто хотіли поспілкуватися, але не знали в обличчя митців, мали своєрідний квест «знайди художників». Але автори та авторки полотен часто самі підходили до власних робіт, якщо бачили, що глядачі уважно роздивляються роботу. Інші ж спостерігали збоку за тим, як реагують на їхні роботи, а також спілкувалися із колегами.

 

Як виявилося, багато із них пересікалися в соціальних мережах, але жодного разу не бачилися в житті. Для когось подібна виставка – це творчий дебют, для інших – вже звична справа.

 

Наприклад, художниця, Дана Томашевич мала творчий дебют і принесла на виставку свою «Богиню», на якій зображена відома співачка Sevdaliza. На картину, до речі, звертало увагу багато глядачів та художниць.

– Ця картина входить у трійку моїх улюблених картин. Всі художники кажуть, що у мене немає улюблених картин, вони всі класні. Брешуть! Я всі їх шалено люблю, але це одна із самих-самих і та, яка не продається. Із улюблених продається тільки одна картина. А взагалі, так «любімих не продавайте», – сміється Дана.

 

Дівчина говорить, що саме ця картина стала певним ключовим моментом у тій техніці та стилі, у якому вона працює.

На думку Дани, такий формат мистецьких заходів є досить цікавим:

 

– Для мене це чудово, бо це вперше, коли мою хоча би одну картину бачить хтось, окрім людей, які були в мене вдома. Це перший вихід в світ. Якщо би не ця можливість, то менше людей дізналися би. Це круто, адже якщо ти художник без освіти, не мала жодних виставок, то важко пробитися, а в цьому випадку організатори сфокусувалися на різних стилях і це дуже круто.

Мені наприклад, дуже подобається ось картина, де чоловік прям в душу дивиться, а також робота Ольги Литвиненко. Взагалі, для мене важливо, щоб картина викликала емоцію. Це може бути навіть абстракція, але от природа на картинах не може в мене викликати жодних емоцій.

 

Ольга Литвиненко, в свою чергу відзначила роботу Дани Томашевич і зазначила, що вона дійсно дуже емоційна. Також, на думку Ольги, подібні заходи потрібні вінницьким митцям, адже це завжди чудова можливість познайомитися, побачити як хто працює, в яких техніках.

 

– Окрім цього, початківцям дуже важливі подібні заходи, адже ти можеш показати свої роботи. Тут дуже багато цікавих робіт і художників. З кимось ми вже бачилися раніше, когось знаю із соціальних мереж, але подібні заходи однозначно мають бути, – додала Ольга.

 

Власниця кав’ярні-галереї художниця Анна Джуринська відзначила, що для неї подібні заходи – це завжди щось нове та цікаве і чудова можливість поспілкуватися із творчими людьми. Дівчина обирала картину на виставку «під настрій».

 

– Взагалі творчість – це і є моє життя і все, що її стосується. Це може бути запрошення на арт-вечірку, можливість поспілкуватися з колегами, провести час в такій затишній атмосфері – я завжди «за».

 

Художниця Вікторія Абрамович ж не мала вибору, які картини приносити на виставку. Дівчина взяла одну, яку нещодавно намалювала, а іншу попросила у замовника. Причина в тому, що більшість її робіт швидко продаються та малюються на замовлення. Саме «Йог» та «Птаха» дівчини були у темряві, а потім завдяки турботливим подругам опинилися «на світлі».

 

Вікторія вважає, що в процесі творення картин митці мають бути наодинці з роботою, а подібні вечірки – це чудовий спосіб в легкій атмосфері показати свої творіння та подивитися на інші.

– В процесі створення митці все таки мають абстрагуватися від суспільства, так легше. Але для того, щоб показувати, що ти вмієш і що ти створюєш, все ж таки мають демонструвати людям, що будь-яке мистецтво – дитина і продукт свого часу. Варто показувати для того, щоб інші люди, наші друзі не думали, що мистецтво – це занадто високо і недоступно. Вони можуть приходити на такі заходи, наближуватися, зближуватися, розуміти, що художники такі ж люди, як і вони. Просто вміють малювати.

Художниця зізнається, що вподобала роботу Ольги Литвиненко, адже дуже любить рідкий акрил і створення картин у подібному жанрі – це справжня медитація.

 

Якщо багатьом відвідувачам було цікаво побачити авторів картин, деякі навіть підходили до інших гостей і запитували «А ви художниця?», то художникам цікавою була саме техніка. Вікторія відзначає, що їй абсолютно байдуже хто малював картину, а важливіші саме техніка, питання вибору певних кольорів, форм, стилю.

– Мені дуже цікаво вдивлятися в самі деталі. Ще римляни казали, що як тільки витвір мистецтва виходить з-під руки майстра, він перестає належати майстру – воно належить народу. Тому ось воно вийшло і я вже не думаю про майстра, а думаю про інше. Думаю більше про технічні моменти, але напевно через те, що сама малюю.

Вікторія додає, що у подібних заходів 100% є майбутнє, адже це можливість цікаво та по-іншому провести час.

– У Вінниці, якщо порівнювати з Києвом, набагато менше якихось заходів, тренінгів, навчань. І такі івенти – це різноманітність у будь-якому випадку, коли в тебе є вибір піти туди чи туди, це вже краще, ніж не мати ніякого вибору.

 

Анна Борачук принесла на вечірку одну із останніх робіт, яку малювала достатньо довго. В порівнянні з іншими метровими картинами, Аніна здається крихіткою, але однозначно фавориткою багатьох профілів в Інстаграмі.

 

– Мені було надзвичайно цікаво створювати всі ці елементи що на ній, тому що картина достатньо багатосюжетна. Мабуть через те, що це нове творіння і не дивлячись на не дуже великий розмір, мені захотілося поділитися саме останнім творінням. І я вважаю, що головне те, що на картині, а не розмір, – говорить Анна.

 

Художниця зізналася, що не дуже любить подібні заходи, але атмосфера достатньо творча і цікава. До речі, Анна під час вечірки провела майстер-клас для всіх охочих, який закінчився опівночі. Відтак, гості могли не лише подивитися, але й спробувати себе у ролі митців.

 

Відвідувачі схвально відгукувалися про сам захід та роботи художників і художниць. У кожного були свої фаворити та причини, чому прийшли на вечірку. Хтось на запрошення подруг-художниць, хтось, аби познайомитися з митцями, комусь було цікаво детально роздивлятися картини, а для когось вони стали черговою фотозоною для селфі в соціальні мережі. Останні протрималися на вечірці перші 40 хвилин, а згодом зникли.

 

Гості на вечірці змінювалися, розмови стихали, деякі художники скромно йшли додому, деякі залишалися майже до останнього. Та всі знайшли тут щось своє.

 

Як зізналися гості у приватних розмовах, багатьом не сподобався ведучий, який був схожий на тамаду, що просто переплутав корпоративи. Насправді, коли йдеш на арт-вечірку, то конкурси також очікуєш пов’язані з мистецтвом і це не лише про можливість виграти картину. Це про те, що мистецтво варто «заробити» мистецтвом. Та це було не у випадку ведучого – конкурси в стилі «зробіть комплімент дівчині», пиття алкоголю із келихів гостей та навіть «гострі словечка» однозначно псували настрій. Люди відверто не хотіли комунікувати з ведучим і це була “гра в одні ворота”.

 

Окрім цього, явним мінусом була недостатня увага до художників та художниць, яких навіть не представили глядачам. Відтак, багато з них спілкувалися маленькими компаніями, сім’ями (як подружжя Дитинюків) або ж з друзями. Хтось взагалі відверто нудьгував.

 

Попри всі ці нюанси, формат такого заходу вінничани оцінили, адже трапилося щось нове та цікаве, з чудовою перспективою стати традицією та випустити художників до потенційних поціновувачів та навіть покупців.

Організатор події Владислав Кремінський вважає, що вечірка вдалася, адже люди спілкувалися, посміхалися та обмінювалися власними ідеями.

– Вийшла така атмосфера розслабленого вечора. Я так помітив, що ніхто не танцював, хоча місце на танцполі для цього було. Напевно з нашої сторони було мінусом, що ведучий не озвучив, що можна танцювати. І ми всі розіграші зробили на другу половину дійства, а треба було на першу зробити, бо тоді більше народу було і вони не зрозуміли що буде далі, чи чекати чи не чекати.

Влад додав, що багато художників дякували йому за таку можливість і змогу поспілкуватися з різносторонніми особистостями.

– Художникам я дав нові знайомства, а головне –  люди познайомилися з нашими вінницькими творцями. Багато художників казали, що ми не знайомі, але в Інтернеті бачили один одного, а тут вони вже познайомилися. Було видно, що робота кожного художника була відокремлена від іншого і це довело те, що вони один одному не конкуренти. Адже в кожного свій стиль писання картин і в кожного є своя аудиторія людей, яка в них купує картини.

 

Фото Ольги Мірошниченко

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією
Вгору