«Земля Загублених, або маленькі страшні казки»: Калитко презентує у Вінниці нову книгу

Ця прозова книга Катерини Калитко зявилась після десятирічної прозової перерви та «виношувалась» майже весь цей період. «Земля Загублених, або маленькі страшні казки» – про те, як впливає на нас всіх і як формує долі наша (не)обрана географія. І наскільки далеко мандрує з нами та, що була для нас першою.

Вже 23 травня о 18.00 в книгарні «Є» відбудеться презентація довгоочікуваної книги вінницької письменниці, поетки та перекладачки Катерини Калитко «Земля Загублених, або маленькі страшні казки».

  • З моменту виходу попередньої прозової книжки минуло десять років, приблизно стільки ж і виношувалася ця. Були ще інші проміжні тексти, які лишились у шухляді, та й оповідань було в рази більше, але фінальний відбір пройшли тільки ці 9. Всіх їх об’єднує метафізична територія, на якій герої знаходять і втрачають себе, через те і їхні долі взаємно віддзеркалюються. Різняться натомість шляхи, якими герої йдуть, їхні часи, набір налаштувань, який їм видано при народженні – а відтак і настрій, тональність історій, – розповіла Vежі Катерина Калитко.

Письменниця говорить, що багато хто може прочитати тут Балкани, але це лише тонкий верхній шар і насправді тут більше України, віддзеркаленої, архетипної, побаченої в незвичайному ракурсі. Наприклад, одна з центральних неназваних тем – Крим. І ще це книжка про інакшість як даність, про іншування як процес. Про майстерність і невміння із цим жити. Про те, як багато означають одне для одного люди, як вони формують і ламають одні одних. Але й про те, що для всіх є місце і ніхто не є неістотним – на те й існує Земля Загублених.

Катерина зазначає, що Вінниця в текстах також присутня.

  • Позаяк Земля Загублених – це паралельна географія, то жодного місця тут не названо так, як на офіційних мапах. Але Вінниця, безумовно, присутня, бо це місто мене сформувало і продовжує бути моїм внутрішнім мірилом. Найбільше тутешніх сенсів у Важкому Піску з книжки (але не тільки в ньому).

Ті, хто читав поезію Катерини, помічав, що війна в її текстах зустрічається досить часто, як внутрішня та зовнішня. Ця тема у «Землі Загублених» також має безліч підтекстів.

  • Хтось колись не полінувався порахувати – за майже 3500 років людської історії чистого миру набереться роки півтора. Війна, на жаль, сидить глибоко і в землі, і в людській ДНК. Навіть коли вона безпосередньо не точиться, дітям розповідають легенди про неї. Тому вона завжди присутня – не як штучно привнесений мотив, а як даність, якої не обирають. Оскільки мешканці Землі Загублених переважно особи чутливі, вони гостро переживають стан війни – як зовнішньої, так і внутрішньої війни з самими собою, – говорить письменниця.

Земля Загублених щодня дрейфує морями альтернативної географії строго паралельно із нашою щоденною, звичною географією. Земля Загублених виникла для того, щоб надто інші люди, витіснені з «нормального» світу, мали куди піти. Виросла з потреби в укритті та оперті. Вона перероджується і розростається щоразу, коли черговий інакший переживає свою відкинутість, і тому постійно оточена водою, як ембріон. Тому й усі неймовірно різні люди цього малого світу — так чи інакше родичі, так чи інакше повторюють долі одне одного. Ця книжка в ритмі дихання — про них. Кожна історія — як міст через воду, щоб пройти і навчитися дихати в унісон з іншими, – пишеться в анотації до книги.

Катерина Калитко – поетка, прозаїк, перекладачка. Народилася 1982 року у Вінниці. Закінчила Києво-Могилянську академію. Журналіст за фахом. Лауреат конкурсів «Гранослов», «Смолоскип», поетичного фестивалю «Молоде вино», літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя», премій «Благовіст» і «Культреванш», Кришталевої премії Віленіци. Авторка п’яти поетичних збірок, численних публікацій у періодиці, альманахах та антологіях (зокрема, в низці знакових, таких як «Початки», «Молоде вино», «Колекція», «Дві тонни»), а також прозової книги «М.істерія». Перекладає з балканських мов.

Фото: bit.ua

Позначки: , , , , , , , , , ,

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією