«Заміновані вірністю»: як вінницька вівчарка Баді стала героїнею фільму про АТО

Вихована війною і втратами аж трьох господарів, у Вінниці живе вівчарка Баді. Її новими партнерами – саме так себе називають Лана та Сергій – стало подружжя нині вже демобілізованих бійців «Айдару».

Утрьох вони ділять квартиру на Вишеньці, разом снідають, обідають та вечеряють навіть у кафе. Разом періодично досі їздять на схід в зону АТО – привозять гостинці для вихованців садочків, інтернатів, шкіл. У Вінниці їх знають вже давно, і впізнають, собаку радо впускають у різні заклади.

А нещодавно завершилися зйомки фільму «Заміновані вірністю», де Баді стала головною героїнею стрічки. Розповісти історію цієї унікальної собаки та подружжя Лани і Сергія вирішила й VежА, зустрівшись із цими трьома героями одного літнього дня.

Втратила трьох господарів

Першим на зустріч із нами прийшов Сергій.

  • Світланка там по справах затримується, скоро приїде, і Баді з нею, – каже цей високий чоловік з доброю посмішкою, розгортаючи обійми при зустрічі.

Це інтерв’ю ні для нього – бійця добровольчого батальйону «Айдар», ні для його Лани – командуючої зенітним розрахунком (!) батальйону не є новинкою. Адже інформація про те, як подружжя програміста “Вінницяобленерго” і викладачки Вінницького національного технічного університету покинуло все, аби рятувати країну, ще у 2014 році облетіла низку видань та сюжетів по телебаченню. Але вперше цілком і повністю чергове для них інтерв’ю присвячене саме їх новій учасниці родини.

  • Першою із Баді (з англійської означає «товариш») познайомилася саме Світлана. Баді була дуже акуратною – зі всіма приязна, але мало до кого прив’язувалася. Це й не дивно – на той момент вона вже втратила господаря. Це був Рустам Хамраєв з Луцька. Саме він навчив її всього, що Баді пам’ятає дотепер. Розповідали побратими, що вона з ним навіть на бойові завдання могла ходити.

– Взагалі на фронті багато бійців знаходять тварин – собак і котів, часто привозять їх додому. Чим же така особлива Баді, що відрізняє її від інших?

  • Вона справжній бойовий побратим, не просто товариш. Баді Рустам вчив шукати небезпечні предмети, тому вона двічі сама підривалася на розтяжках. Вижила і ще й навіть цуценяток народила.

Поки Сергій із захватом розповідає про унікальну собаку, телефонує Світлана та повідомляє: «Ось ми вже під’їжджаємо. Ждіть!». Ще за кілька хвилин помічаємо цю нерозлучну парочку – симпатичну біляву жінку та її вірну чотирилапу подружку.

  • Зараз ви побачите, як вона буде мене зустрічати та «виховувати», – попереджає Сергій.

Не встигає він договорити, як Баді його помічає і починає мчати зі всіх лап. Наближаючись, починає гавкати та трошки скімлити, радіючи зустрічі.

  • Ох вона і любить з ним гратися, зі мною вона поводиться інакше, – каже Світлана, вітаючи нас обіймами. – Скучила.

Лана говорить, що після трьох втрат Баді стала все більше часу проводити поряд зі своїми новими компаньйонами. Разом з тим вона дуже любить свободу – йде поряд, але трохи осторонь, ніби досі винюхуючи небезпеку попереду шляху.

  • Світлана для неї все ж господарка, а я – друг, – каже Сергій і чухає вівчарку за вухом поки та наставляє вушка, щоб слухати нашу розмову. – До речі, коли Світлана запримітила Баді та подружилася з нею, то боєць, який опікувався собакою після Рустама, був у полоні. Це був боєць із позивним Француз. Коли він зміг вийти з полону і повернувся на передову, то Баді його впізнала. Він підійшов до Світлани і каже: «Це моя собака». А Світлана відповідає: «Ні, вона – моя».

Врешті суперечку цю завершити вирішили давнім відомим способом: собаку залишити посередині, а самим розійтися по сторонам і покликати тварину. До кого піде – той і господар. Баді обрала Світлану.

«Баді – мабуть, одна з небагатьох собак, яку пускають у кафе»

Світлана розповіла, що у перші дні Баді було важко – все ж там був простір, свобода. У Вінниці ж її чекало життя у квартирі. Але освоїлася вівчарка швидко.

  • Вже за деякий час Баді сама навчилася відкривати двері квартири. Ми зачиняли тільки на один замок, який відчинявся зсередини. І вона навчилася відкривати його. Уявляєте наше здивування, коли ми обоє на роботі, а сусіди нам телефонують і кажуть, що бачили нашу собаку на вулиці. Тоді почали закривати ретельніше, – говорить Світлана.

  • Баді взагалі любить свободу. Її на повідок не візьмеш. Але вона ні з ким не конфліктує, за котиками бігає виключно, щоб погратися з ними. Дуже врівноважена. Навіть на передовій під час вибухів вона вела себе стримано – не гавкала і не скиглила, як буває з іншими собаками, – додає Сергій

  • Вона у нас дуже чемна дівчинка. Ми її так навчили, що коли йдемо десь в кафе, то беремо три порції, показуємо – ось твоя. Баді смиренно чекає, а тоді ми віддаємо їй смаколики вже на вулиці. Нас впізнають і пускають із собакою в кафе. Мабуть, Баді одна із небагатьох собак, якій раді в кафе. Навіть приносять мисочку із водою, – говорить Світлана.

Крім того, у Баді вже є вірні друзі та фанати на передовій – зустрічі із фронтовою вівчаркою виглядають на Донбасі вихованці інтернатів та дитсадків. Сюди Лана та Сергій разом із Баді навідувалися після демобілізації. І досі вони домовляються разом брати відпустку, аби у цей час разом відвезти гостинців дітям.

  • Якось їздили в один інтернат, а назустріч нам вибігає хлопчик, і кричить: «О, та це ж Баді!» Виявляється, його перевели з іншого інтернату, де ми вже були. Там вона – справжня зірка. У неї навіть є грамоти – за волонтерство. А на ошийнику вона носить медальйон “Айдару”.

Зйомки фільму

Історія собаки, яка втратила трьох господарів, зачепила за живе Яну Пономаренко – випускницю національного університету імені Карпенка-Карого. Дізнавшись про таку історію, дівчина написала сценарій.

  • Взагалі спочатку десь в одному з видань я прочитала про Світлану і хотіла, аби вона стала героїнею стрічки про жінок на війні – «Міцна та ніжна». Але коли дізналася історію Баді – написала сценарій про неї, – розповіла Vежі сценаристка фільму.

Під час зйомок у Краматорську, квітень 2017

Свій сценарій дівчина спільно із продюсерським центром «Форпост» подала на дев’ятий пітчинг від Держкіно. І сценарій отримав підтримку для подальшої екранізації. І поки Яна працювала над творчими та креативними деталями у фільмі, продюсувати його взявся Олександр Дріз.

  • Фільм тривалістю близько години, він уже змонтований. Поки ми не знаємо точної дати, коли будемо показувати. Але однозначно скажу, що у цієї стрічки фестивальна перспектива. В Україні ми хочемо показувати його на фестивалі документального кіно Docudays, – каже продюсер. – Плануємо із презентацією приїхати до Вінниці, адже багато зйомок відбулося там, у рідному тепер місті Баді.

Кадр з презентаційного трейлера до фільму

Лана та Сергій пишаються своєю Баді – кажуть, вона слухняно робила все, що потрібно було для зйомок фільму. Знімали «Заміновані вірністю» у Вінниці, Києві, на передовій. У зоні АТО зйомки розпочинали в Краматорську, також були у Старобільську, Щасті та Станиці Луганській.

  • Ми вже подивилися фільм, і можемо сказати, що це історія про бійців і картина цих подій очима собаки. Баді нас знайомить із кожним героєм, – кажуть Сергій та Лана. – Фільм нам дуже сподобався – він досить драматичний. Він глибокий. А більше не будемо нічого казати – все побачите самі. З нетерпінням чекаємо офіційної презентації.

Пітчинг. Презентація фільму. Трейлер – з 2:48 хв 

Фото Ольги Мірошниченко

Позначки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Автор: Віталія Мазур

Журналіст

Поділитись публікацією