Виглядає на всі 100: вінницький краєзнавчий музей святкує ювілей. ФОТО

Із запальними латиноамериканськими танцями, битвою лицарів, великою кількістю квітів та теплих побажань у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відсвяткували день народження закладу. Сьогодні, 16 травня, йому виповнилося сто років. 

Починаючи з заснування у буремному 1918 році і життя музею та його співробітників не було простим. Рік за роком колекція розширювалась, а площа музею збільшувалась, аби сьогодні у 16 експозиційних та трьох виставкових залах представити відвідувачам 113 тисяч експонатів. Сьогодні загальна площа музею – понад 2000 квадратних метрів.

А починалось все 14 травня 1918 року, коли Вінницька міська Дума прийняла постанову про створення крайового музею. Його засновниками стали активісти товариства прихильників збереження культурних та історичних пам’яток Поділля.

Вже 5 травня 1919 року члени товариства, а саме вчитель малювання Вінницького реального училища Вячеслав Коренєв та юрист Густав Брілінг, відкрили для відвідувачів виставку приватних колекцій. Усі експонати розмістили у квартирі Коренєва, що нині знаходиться по вулиці Грушевського. За два роки музею було надане інше приміщення у будинку Топчевського, де нині розміщується дитяча музична школа №1. Там музей діяв з історико-побутовим, етнографічно-економічним, історико-археологічним та мистецьким відділами.

Як розповіла виконуюча обов’язки директора музею Катерина Висоцька, перша колекція у 1919 році нараховувала трохи більше, ніж 800 експонатів, які були отримані від приватних вінницьких колекціонерів. Якщо у 1923 році у музею було лише чотири тисячі відвідувачів, сьогодні їхня кількість перевищує 200 тисяч.

Лише з 1929 року і по нині Вінницький обласний краєзнавчий музей розташований в одній із будівель найдавнішої пам’ятки архітектури 17-18 ст. – Вінницьких мурах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розбити трипільську кераміку і навчитись полювати пращею: як у вінницькому музеї інтерактивно “граються” експонатами. ФОТОРЕПОРТАЖ

Період перед Другої Світової війною був особливо важким для колективу музею. У той час було репресовано п’ять директорів та 17 працівників закладу. До речі, у роки німецької окупації, музей хоч і залишився у місті, але у 1944 році окупанти вивезли із собою понад 6000 предметів (кераміка, вишивка, килими, археологічні знахідки). Частин упредметів вдалося повернути, однак, вони вже були не в експозиційному стані і потребували значної реставрації.

– Непростими були 30-ті роки. Було репресовано п’ять директорів. Дуже недовго на початку Другої світової війни очолював музей Мусій Романович Кондратенко. Прожив він довгих 97 років. Після свого арешту, йому було заборонено займатися історією, тому він отримав іншу освіту, став фельдшером і проживав у селі Житомирської області.

Нам вдалося його побачити, навіть відзняли фільм про нього. Найбільш знаковим для мене були слова його доньки. Вже після смерті батька, вона розповіла, що навчалася у Вінницькому медичному університеті і Мусій Романович приїхав на її випуск у 1986 році. Вони таємно купили квиток до нашого музею і Мусій Романович буквально пробіг через музей, адже дуже боявся, щоб його не впізнали, – розповіла Катерина Висоцька. – Ми були просто вражені тим страхом, що сидів у людині, яка пережила репресію.

Повну реекспозицію було здійснено у 1960-70х роках. Тоді ж добудували новий корпус і після цього життя музею почало налагоджуватись. Сьогодні музей має чимало інтерактивних заходів, аби зацікавити відвідувачів. Зокрема, спірапрацює з клубом історичної реконструкції “Аркона”. Цю співпрацю одразу ж показали присутнім гостям реконструкцію середньовічного бою на мечах. До речі, участь у двобої брала співробітниця музею – завідуюча сектором археології Ольга Грабовська. Саме вона нещодавно виборола золото на “Битві націй”, а тому не важко здогадатися хто ж із “лицарів” переміг в імпровізованій битві.

Щодо колекцій, то Катерина Висоцька зазначила, що у них є багато цікавих та унікальний речей. Наприклад, 1956 року, під час ремонту палацу Мерінга у Старій Прилуці було відкрито подвійну стелю і знайдено 56 картин, які невдовзі поповнили колекцію художнього музею.

– Знаковою для мене є знахідка, яку отримали декілька років тому. Наша працівниця принесла у целофановому пакеті 65 фронтових “трикутників”. Їх вона знайшла біля сміттєвого баку і як музейний працівник, вона принесла їх до нас. Це було досить знаково. Мабуть, чиясь мама жила тут, у Вінниці, і вже після її смерті, ці “трикутники” були викинуті. Доля зглянулася над ними і вони поповнили колекцію нашого музею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Меч сарматського царя та шолом-кабасет: у вінницькому краєзнавчому розпочалася експозиція унікальної колекції. ФОТОРЕПОРТАЖ

Звичайно, на святкування прийшли не лише колеги музейників, діячі культури та науковці, які принесли так багато квітів, а ще й керівництво міста та області: голова облдержадміністрації Валерій Коровій, заступниця міського голови Вінниці Галина Якубович, заступник голови обласної ради Ігор Хміль, керівники профільних департаментів. 

– Ми прагнемо зробити все можливе для того, щоб дати “друге дихання” та, можливо, відкрити нову сторінку історії, яка дозволить, використовуючи нові сучасні методи роботи рухатись вперед. Це і Буша, і Леонтович, і музейний комплекс “Вервольф”. У нас є багато ідею та намірів, але це той випадок, коли не потрібно “махати шаблею”, а краще крок за кроком рухатися вперед, – зазначив Валерій Коровій. – Я хоча вас привітати із цим святом сьогодні. Це лише перші сто років, але ж скільки попереду ще справ!

– Ми вчора були на виставці (“Українська революція 1917-1921 років на теренах Поділля” – ред.) і приємно те, що працівники музею знаходять нові експонати, які розповідають про Українську народну республіку, експонати з сімейних колекцій вінничан. Завдяки виставці дійсно дізнаєшся багато нового та цікавого, – додала Галина Якубович.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ТОП-5 «не форматних» музеїв Вінниці: від єврейського кота до «антиросійських» марок УНР

Інші працівники музею також не залишились без індивідуальних привітань: їм вручали грамоти та квіти.

Як знак вдячності, працівники музею також підготували подарунки для гостей і презентували результати наукових досліджень – видання, яке готували спеціально до 100-річчя музею “Вінниця у спогадах” та альбом листтівок до сторіччя Української революції 1917-1921 років.

Одним із найзворушливіших моментів святкування стала гра директора Вінницької дитячої школи мистецтв Ярослава Зінько, під час якої на екрані змінювались світлини працівників музею, котрі вже пішли із життя. “Посвяту” зал слухав стоячи.

На цьому вітання та обмін подарунками не завершився. До Катерини Висоцької виходили все більше колег, які надарували так багато квітів, що здавалось виставкова зала починала перетворюватися в оранжерею. Звертаючись до музейних працівників, гості жартували, що сьогодні виглядає Краєзнавчий “на всі сто”, і це не в тому сенсі, що музей виглядає старим, а навпаки.

До речі, до сторіччя музею колектив підготував видання, де висвітлили і історію закладу, і раритетні експонати тощо.

Серед останніх важливих здобутків та напрацювань, колектив музею виділяє наявність повноцінних філій, облаштування музеїв Леонтовича та Грушевського, наразі вже напрацьовано структуру майбутнього музею Батозької битви, де щорічно відбуватимуться фестивалі.

Валерій Коровій також зазначив, що цьогоріч вони зробили певні серйозні кроки пов’язані з матеріально-технічною базою музею і керівництво має й інші ідеї стосовно розвитку закладу. Зокрема, 500 тисяч гривень було направлено від області на придбання службового автомобіля для потреб Краєзнавчого музею.

Фото Ольги Мірошниченко

 

Автор: Дар'я Гоц

Поділитись публікацією