Як Татуся Бо пригощала вінничан «Тортиком для котика» та «Засиналочками»

Її знають як одну із найпопулярніших українських блогерок у Фейсбуці, але не кожному відомо, що Татуся Бо ще й дитяча письменниця, яка має власний оригінальний підхід до дітей. Маленькі вінничани цієї суботи мали змогу «посмакувати» «Тортик для котика» та дізнатись як діють «Засиналочки».

Суботнього ранку 22 квітня, книгарня «Є» традиційно перетворилась на «дитячий садочок»: батьки привели своїх малюків на черговий захід в рамках «Дитячої суботи». Цього разу головною героїнею та «розважальницею» для вінницької малечі була відома блогерка та письменниця Татуся Бо, яка вирішила познайомити їх зі своїми новими книгами.

Ще до початку презентації Татуся ( справжнє імя Тетяна) почала знайомитись із маленькими відвідувачами та дізнаватись у них чи вони люблять солодке, як їх звати та чи раніше читали вони вже її «Засиналочки». Так письменниця обрала собі двох помічників, які потім допомагали читати казочки та історії.

Незважаючи на ранній час суботи, на початку презентації в залі майже не залишилось вільних місць, а через хвилин 10 батьки з дітьми вже стояли навіть у проходах.

До речі, для Татусі вінницька презентація була дуже особливою, адже саме в нас вона вперше побачила свою нову книгу «Тортик для котика».

  • Ой, я ще її навіть в руках не тримала. Так приємно, — відразу при вході в книгарню сказала Татуся Бо.

На самому початку презентації авторка також розповіла дітям та батькам про те, які в ігри вони граються з маленькою дочкою. Саме під час таких ігор і народились «Засиналочки».

  • Сьогодні дозволяється сміятись, якщо комусь захочеться спати, то можете спати, але головне щоб не впали. Позіхати можна, підказувати мені слова можна, можете співати, якщо дужеее захочеться помалювати, ви мені скажете по секрету, а я вам знайду листочок і ви помалюєте, – розпочала презентацію письменниця.

Інна, Злата та Ярослав були чарівними помічниками Татусі під час читання.

Звичайно, розпочали презентацію із «солоденького», а саме з книжечки «Тортик для котика».

  • Це така смачнюча книжка. В мене є маленька дівчинка, і вона мені іноді ставить такі дивовижні питання, що я мушу шукати на них чарівні відповіді. І от якось Надійка запитала мене де народжуються тортики. Вони ж не можуть взяти і зявитись на столі. Правда? – захопливо розповідає Татуся про книгу.

Після того письменниця запитала дітей чи знають вони де беруться тортики, на що отримала досить дорослу відповідь: «Їх роблять кондитери» – сказав один із маленьких відвідувачів книгарні.

Далі авторка розповіла, що саме з дочкою Надійкою вони вигадали казочку про дівчинку Маринку, яка запитала маму звідки беруться тортики і мама влаштувала їй дуже цікаву та чарівну екскурсію в чарівне місто до пані Тортусі, де готують надзивайні солодощі.

  • Солодощі вони готували не просто так, а вирішили зробити день народження їхньому малесенькому, рудесенькому котикові, який зображений на обкладинці. Дітки, це котик Марчик.

Після чого письменниця почала читати історію про руду Маринку та руденького котика Марчика. Діти дуже уважно слухали про те, звідки у Маринки взявся котик, і почали самі розповідати які котики є у кожного. Малеча навипередки викрикувала імена та породи котиків, та розповідала про колір їхнього хутра і те, чим вони люблять ласувати.

Але Татуся Бо не розповіла дітям всі секрети про чарівну солодку країну, і запитала про те, які солодощі полюбляє малеча. Помітно було, що письменниця дуже відкрита до дітей, а вони сприймають її як справжню чарівницю.

Окрім цього, в книзі є справжній рецепт простого тортика, який можна зробити з дітками.

Далі в книгарні «Є» після солодощів запанувала атмосфера «Засиналочок».

  • Цю книжечку ми писали для зовсім-зовсім різних діток: як для малесеньких, так і для дорослих. Тут такі дуже-дуже гарні герої в нас, їх дуже багато, бо книжечка складається не з однієї історії, а з різних. Тут і віршовані історії, і казочки.

Почала Татуся із віршика про зайченя, яке не хотіло спати та капризувало “Хочу їсти, хочу пити, Лапки треба тепер мити, Хто придумав темну нічку? Спати я не маю звички” – говориться у вірші.

Читала не лише авторка, але її маленькі помічники, які підійшли до справи дуже серйозно і відчували себе справжніми читцями, повільно водячи пальчиками по книжці.

Окрім читань, Татуся гралась ще з пальчиками діток, читаючи паралельно віршик про “пальчики-неслухнянчики, які не хотіли спатки“.

Далі письменниця розповіла про серію як сплять тваринки, на що дітки почали демонструвати як сплять тваринки. Відразу було помітно, що їм подобається така гра та читання «Засиналочок».

Наспраді «Засиналочки» не лише для дітей.

  • Мій чоловік засинає вже на 8 сторінці, а Надійка просить читати десь з середини, бо до кінця засинає. Вона говорить, що це мамина книжечка, але вона вважає її своєю. Вона так і каже, що це Надя вигадала мамину книжечку. В дечому вона права, вона певного роду співавтор, – говорить письменниця.

Багато історій із цієї книги взяті із реального життя самої авторки. Наприклад, про Страшулю, яка дуже подобається дітям. Татуся розповіла історію про її дочку, яка боялась спати на ліжку, бо вважала, що там живе монстрик.

  • Тоді я й вигадала казочку про Страшулю, яка живе під ліжком, але ця Страшуля сама боїться діток і ховається далеко під ліжко.

Звичайно, казочку про Страшулю також прочитали дітки.

Батьки також ділилися враженнями про прочитані «Засиналочки» і розповіли, що дійсно дітки засинають під ці казочки та віршики.

Схоже, порції «засиналочок» вінничанам було мало, адже  майже стільки, скільки тривала презентація, батьки та діти підписували у авторки «Засиналочки» та «Тортик для котика», розпитували про книги, роздавали подарунки, обіймались та фотографувались.

Зовсім скоро очікуйте інтервю, де ми більше розкажемо про «Засиналочки», «Тортик для котика», а також про іншу сторону Татусі Бо — блогерську, в якій є суржик, «міцні словечка», цитати Симоненка та надзвичайна душевність цієї особливої жінки.

Фото та відео Дмитра Тищенка 

Позначки: , , , , , , , , , , ,

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією