Відкриття OperaFest Tulchyn: у «Подільському Версалі» – тисячі людей на першому оперному фестивалі. ФОТО

Арія з опери «Ромео і Джульєтта» Шарля Гуно, «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, «Маскарад» Ендрю Ллойд Вебера – чи міг би хтось уявити, що ці культові класичні оперні твори лунатимуть просто неба у маленькому містечку Вінниччини. Біля палацу Потоцьких та ще й виконанні професійних оперних співаків та диригентів.

Не лише на Вінниччині, а й в Україні вперше відбувається дводенний фестиваль OperaFestTulchin. Просто на території палацу Потоцьких розгорнулася сцена, навколо якої відбувається… щось неймовірне. Принаймні, мешканці Тульчина подібного не пам’ятають мабуть із часів самих Потоцьких: десь територією маєтку ходять актори в масках, на ходулях та ще й у сукнях; на зеленій зоні «виросли» намети із сувенірами, наїдками та напоями; поміж квітами розташувалися намети із туристами, котрі засмагають просто на траві. А в цей час зі сцени лунає… «Арія містера ікса» у виконанні оркестру. Здавалося б, такі речі поєднати між собою неможливо, однак, дивним чином всі ці компоненти співіснують і кожен учасник цього дійства – активний чи пасивний – знайшов тут щось своє.

    

  • Опера завжди здавалася чимось закритим, дійством «для обраних», але тепер вона – поряд. І все це для того, щоб відродити колишню славу нашого Подільського Версалю – палацу Потоцьких у Тульчині. І щоб показати, як мистецтво може бути рушійною силою для розвитку маленького містечка, – говорить арт-директорка фестивалю, радниця міністра культури Ірина Френкель.
  • Ви ж бачите яка тут атмосфера, – звертається до журналістів голова Вінницької ОДА Валерій Коровій. – Ми побачили, що людям це потрібно, як вони реагують. Тому безумовно цей фестиваль ми будемо робити щорічним.

 

     

Як розповіла Ірина Френкель, організатори розуміли, що самою оперою багатьох людей на фестиваль не заманять, а тому вигадали низку цікавинок для аудиторії різного віку. Для молоді – цікаві фотозони, для поціновувачів високої музики – комфортну партерну зону, для любителів історії – пізнавальні екскурсії. І якщо ви бажали встигнути скрізь, то це майже нереально, хіба що ви будете діяти за принципом «не з’їм – то понадкушую».

             

Щодо самої опери, то вона, попри сучасний формат фестивалю, залишилася все ж класичною: фраково-костюмною, в міру пафосною і майже нереальною. Твори для музичної програми організатори намагалися обирати більш-менш впізнавані серед широкої публіки. Якщо ви не знаєте імена композиторів та їх творів, то принаймні раз у житті ви мали чути саму музику. Так, щойно ведучі зі сцени оголосили, що зараз звучатиме «Набукко» Джузеппе Верді, глядачка поряд зітхнула та зааплодувала так, ніби студентка, котра потрапила на концерт улюбленого рок-гурту.

    

На сцені виступали два симфонічних оркестри – Львівський та Вінницький, три хор – з Вінниці, Львова та Луцька. А серед диригентів – герой України та Народний артист України Мирослав Скорик та маестро Петер Маркс з Німеччини.

     

Спеціально до фестивалю у перший його день – 4 червня – презентовано українсько-італійську прем’єру – комічну оперу Джоаккіно Россіні «Пробний камінь».

Звісно, читаючи цей текст, пересічна людина все ще думатиме, що опера – це щось далеке і не для мас. Проте, своєрідну рецензію на дійство зробив один із глядачів фесту, котрий сказав, що «це як Сорочинський ярмарок, тільки з оперою».

           

Лише протягом першого дня фестивалю у Тульчині пролунали твори англійською, італійською, французькою, польською, українською. А почули їх, за нашими приблизними підрахунками, 5 тисяч людей.

Детальніше про перший день та нічну програму OperaFest Tulchyn читайте на Vежі вже незабаром.

Фото Сергія Немирівського

Позначки: , , , , ,

Автор: Віталія Мазур

Журналіст

Поділитись публікацією