“В Україні жінкам не вибачають двох речей: те, що вона молода, і те, що вона стара”. Зоя Казанжи презентувала нову книгу у Вінниці

19 вересня журналістка, блогерка, медіа-тренерка та колишня держчиновниця Зоя Казанжи презентувала у Вінниці свою другу книгу “Щось таке як любов”.

Дощовий вечір вівторка зібрав в “Артинові” декілька десятків жінок, які прийшли на презентацію книжки Зої Казанжи “Щось таке як любов”: подивитися та послухати авторку, придбати книжку та отримати автограф. Модерувала зустріч вінницька письменниця Катерина Калитко.

Авторка текстів, не письменниця – саме так сприймає себе Зоя – довго писала зворушливі пости у Фейсбук, аж поки їх не назбиралося на цілу книжку. Так три роки тому у “Видавництві Старого Лева” вийшла її перша збірка – “Если бы я была”/”Якби я була”. Зараз Зоя Казанжи презентує вже другу збірку фейсбук-оповідань, написаних як українською, так і російською мовами, але, на відміну від дебютної книги, видану лише українською мовою за перекладом Оксани Думанської.

Як відзначили авторка та модераторка, переклад вийшов “трохи галицький”, на відміну від перекладу першої книги: деякі слова не можна знайти в словнику, вони видають західну регіональність. Зоя каже, що трохи боялася перекладу, але зрештою її все задовольнило, хоча звичайно краще читати все в оригіналі.

До речі, у коментарі Vежі, Зоя Казанжи розповідає, що українська версія першої книги була більш популярною, а видавництво навіть додруковувало другу партію накладу (2 тис. екз. і потім ще 2 тис.).

Друга книга вийшла ще більш безнадійна, ніж перша, ділиться авторка. Хоча читачі в коментарях до її постів просили закінчувати історії більш оптимістично, і вона справді намагалася порадувати людей, але зізнається – нічого не вийшло. Мабуть, так і повинно бути, бо вийшло би неприродньо та штучно. А зараз кожній розказаній історії віриш, бо це – справжнє життя.

У першій книжці було більше придуманого, в другій – реальні прототипи та історії, розповідає Зоя Казанжи. Однак багато людей впізнає себе в цих історіях і пишуть авторці, дивуючись як вона з точністю до деталей описала їхнє життя. Не дивно, каже Зоя, адже сюжетів в нашому житті та в літературі усього 36. Її історії впливають на людей та змінюють інколи їхнє життя – в цьому зізнаються самі читачі Зої Казанжи.

З одного боку, книжки в неї чисто жіночі, тож в коментарях на Фейсбук пишуть більше жінки, каже авторка. Але чоловіки більше пишуть у приватні повідомлення, і виявляється, вони також переживають і потребують ніжності. Чоловіки, яких зачепила за живе чергова історія Зої, які відкриваються, руйнують міфи про “справжніх чоловіків, які не плачуть”, адже вони – теж люди і можуть відчувати.

Зоя Казанжи в своїй книжці феміністично налаштована та зламує табуйовані теми. І якщо фемінізм вже актуалізований та потроху набирає сили в нашому патріархальному суспільстві, то є теми, про які продовжують мовчати. Наприклад, старість, смерть або жінка в зрілому віці, що з нею відбувається, з її тілом, куди вона зникає із зони суспільної уваги? Саме про жінку-свою ровесницю (50 років) авторка думає написати третю книжку, проте наразі це лише мрії та задумки, а не чіткі плани.

На зустрічі Зоя Казанжи багато говорила не лише про свою книгу, а взагалі “за життя” – правильні та дуже очевидні речі. Про те, що не треба втручатися в життя дітей і вимагати їх жити за своїми правилами, наприклад, змушувати отримати вищу освіту, якщо в них інші плани. Про те, що жінка в старшому віці не має ховатися від людей, а має право на власний прояв і на власне незалежне життя. Про те, що нещасні люди мають розлучатися, а не терпіти все життя.

А також про те, що в друкованих ЗМІ чоловіки показані як люди, які вирішують важливі державні справи, саме ними проілюстровані розділи “політика” та “бізнес”, а жінки – про те, де жінку б’ють чи вона ображається. Що жінки в Україні перебувають у складніших умовах, ніж чоловіки, але на їхніх плечах багато що тримається. “Нам не можна в Голівуд, бо в нас новорічні ялинки”, – сумно іронізуючи, казала авторка.

Аудиторія вдячно слухала жінку, аплодувала, посміхалася та ствердно кивала головою. Після того як Зоя прочитала декілька оповідань з нової збірки, зустріч добігла кінця і задоволені читачки вишикувалися в чергу за автографом.

Нагадаємо, Зоя Казанжи минулого тижня презентувала “Щось таке як любов” на Форумі видавців у Львові, а вчора, 19 вересня, – у Вінниці. За словами авторки, в її планах далі – Київ, Одеса, Дніпро, Харків, Івано-Франківськ.

Позначки: , , , , , , , ,

Автор: Тетяна Панкратьєва

Поділитись публікацією