Страви з присмаком пороху: у Вінниці відбувся фестиваль польової кухні

Смаколики, виступи музичних колективів та збір коштів на потреби бійців – так у Вінниці сьогодні, 28 червня, відбувся третій щорічний фестиваль польової кухні, присвячений пам’яті вінничанина Тараса Сича.

У центральному парку поруч із концертною залою «Райдуга» було розгорнуто понад 40 локацій. На 20-х із них представники семи національних спільнот, рятувальники, воїни-«афганці», військові, представники навчальних закладів, ресторанів, байкерських спільнот в польових кухнях готували різноманітні страви.

   

На інших локаціях військові частини організували виставку своєї бойової техніки та боєприпасів.

   

Вінницька волонтерка та очільниця ГО «Мольфар» Юлія Вотчер облаштувала кілька локацій, на яких представлені розмальовані студентами вінницького педуніверситету боєприпаси, фотографії захисників, осколки та навіть облаштований невеличкий «блок-пост».

   

  • Дуже хочу, щоб люди не забували про війну, – каже Юлія Вотчер. – Такий фестиваль – розважальний, проте на сході триває війна. Ось 30 червня ми знову повеземо бійцям допомогу. Хочу попросити вінничан, щоб вони долучилися: принесіть консервацію чи якісь смаколики, листи до нашого офісу (вулиця Єрусалимка, 8) і ми передамо нашим хлопцям вашу таку підтримку.

Байкерська спільнота готувала страву із незвичайною назвою «ДПЗ-18».

 

  • Ми в дитинстві бігали на підшипниковий завод і збирали там оті кульки й старі підшипники, – пояснюють байкери. – От ця страва із курячими сердечками нам це й нагадала. А ще ось готуємо каву: з часником та афродізіаками.

Також під час фестивалю можна було не тільки відпочити, а й отримати корисні знання та навички. Наприклад товариство «Червоний хрест» безкоштовно навчав усіх бажаючих правилам надання першої медичної допомоги.

  • Дуже частою є проблема, що люди бачать пораненого наприклад, і хочуть допомогти, але не знають, як. – Каже Юрій Марценюк, тренер. – Сьогодні ми за допомогою «фантома», або ж ляльки для тренувань, навчаємо робити елементарні речі, які можуть врятувати життя в екстреній ситуації: як оцінити стан потерпілого, зробити штучне дихання тощо.

Неподалік на імпровізованій сцені виступатили музичні гурти та колективи: зокрема оркестр Головного управління державної служби Надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, ансамбль воїнів-афганців, ансамбль «Ларус», вихованці творчої майстерні «Зоряна мрія».

Під час заходу активісти збирали кошти та речі для бійців АТО. Окрім того, відвідувачі фестивалю робили благодійні пожертвування: для цього у волонтерів купували спеціальний талон за 20 гривень, який згодом обмінювали на будь-яку страву на фестивалі. Усі зібрані кошти призначені також на потреби бійців.

Також на фестиваль завітав відомий кухар з телепередач на каналі СТБ Ігор Місевич, який частував відвідувачів фірмовими курячим шашликом та борщем – також за 15 гривень.

  • Зараз в нас тут фестиваль, а у хлопців – війна. Та сподіваюсь, що наступного року ми знову зберемося та на нашій землі вже буде мир, – сказав Ігор Місевич.

Нагадаємо, Фестиваль польової кухні присвячений пам’яті вінничанина Тараса Сича. Він народився 30 березня 1966 року у Вінниці. Був учасником Революції Гідності на київському Майдан, а згодом пішов на передову. Позаяк чоловік був ідейним пацифістом, до рук зброї не брав, натомість служив кухарем у батальйоні «Київська Русь». Загинув 13 лютого 2015 року під мінометним вогнем у «Дебальцевському котлі». Похований на Алеї Слави вінницького міського кладовища. У Тараса Сича залишились донька та онука.

Організаторами фестивалю стали одразу кілька організацій: ГО Громадська організація «Мольфар», Міський палац мистецтв «Зоря», Громадська організація «БФ «Подільська громада», Виконавчий комітет Вінницької міської ради та Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації.

Фото Андрія Завертаного

                                               

Позначки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Автор: Юлія Плахтій

Журналіст

Поділитись публікацією
  • Олександр Шемет

    Люба пані Юлія, це проти всіх правил професійної журналістики, коли ви описуючи подію навіть в тегаг не згадуєте про тих, хто її організував та витратив на те власний час та власні кошти. Далекий від думки, що тут є якісь прояви цензури… тоді що??? і хто ця таємнича Олександра Тарас?