Слек, воркаут та кросфіт: де і коли у Вінниці тусуються «неформальні» спортсмени. ОГЛЯД

Якщо Ви не прибічник професійного спорту з жорстким режимом і«виробничими» травмами, суворими тренерами, зборами і професійними змаганнями – цікавими можуть стати неформальні спортивні спільноти Вінниці.

«Почати з понеділка»: де знайти і як долучитися до неформальних ЗОЖ-спільнот Вінниці. Частина 1

Вони збираються за графіком «коли зберуться», вони спільно прокладають маршрути, разом займаються спортом, відпочивають, веселяться і часто – стають справжніми друзями. Де знайти такі спільноти, як до них долучитися і що для цього потрібно – у другій частині нашої серії матеріалів про неформальні ЗОЖ-спільноти Вінниці

Слеклайн

Слеклайн – вид активного відпочинку, що полягає у ходінні по стропі. Не слід плутати із ходінням по канату, що є набагато небезпечнішим та вимагає значної спортивної підготовки.

Куратор клубу – Костянтин Прилєпський (сторінка у соціальній мережі Фейсбук)

Костянтин Прилєпський – переселенець із Луганська, який активно впроваджує цей вид активного дозвілля у Вінниці.

Чим є слеклайн фактично?

  • Розумієте, це набагато більше, ніж просто ходити по стропі – це спосіб життя та мислення. Так я відпочиваю, тримаю себе у формі. Завжди щиро радію, коли хтось виявляє бажання приєднатись і ще дужче радію, коли бачу, як людина робить успіхи. Бо слеклайн – це як вчити ходити малу дитину, бо відчуття доволі незвичні, навіть якщо зі сторони здається, що це дуже легко, – емоційно говорить Костянтин.

Заняття, на яке потрапила VежА.

Посеред міського парку на галявині поруч зі скейтмайданчиком одразу помітно кілька людей, котрі… ходять у повітрі. Це сам Костянтин, його дружина Юлія та двоє діток – шестирічний Олексій та трирічна Олеся.

 

Уся родина зібралась сьогодні не зовсім планово, а саме для зйомок VежА. Тож інших учасників клубу – любителів слеклайну цього дня не було.

  • Нам не так вже й важливо, коли збиратися. Сили якось самі знаходяться, – каже Костянтин. – Це прекрасний відпочинок для родини: ми тренуємось і спілкуємось, відпочиваємо. Діти самі просять їх «покатати» на стропі, а старший Олексій вже й сам дещо вміє.

Дійсно, Олексій весь час стрибає на стропі, а мама його підстраховує. Менша Олеся поки ще зовсім невпевнено ступає по «стежці» і в основному просить тата погойдати її.

 Сам тато ж показує нам набагато серйозніші елементи «дорослого» слеклайну. Як зауважує Костянтин, на стропі можна робити набагато більше трюків, аніж здається на перший погляд.

  • По стропі можна не тільки ходити і стрибати. Тут навіть своєрідною йогою можна займатись. Ви одразу відчуваєте, як групується усе тіло, працюють м’язи. Це чудове відчуття.

   

Як до вас приєднатись?

  • Хочеться комусь піти із нами покататись – ми списуємося, визначаємо час і місце та йдемо «робити круто». В мене єдине неформальне правило (взагалі їх нема, але нехай назвемо так) – я не люблю, коли людина каже «не можу», бо вважаю, що буває тільки «не хочу».

Де ви зазвичай займаєтесь слеклайном?

  • У Вінниці є всі потенційні можливості для будь-чого з активностей, які мене цікавлять. Є скеледром просто неба «Скелі Каспіча» (або «Скеледром Динамо») – як їх називають… Є Сабарівські скелі, є багато варіантів лісів, також прямо у межах міста. Є Південний Буг. Є міські парки. Роби що хочеш.

Як саме відбуваються заняття?

  • Залежно від того, що саме ми збираємось робити. Якщо це щось нове для учасників – я проводжу попередню роботу, тренуємося, йдемо на природу, знаходимо дерева, натягуємо між ними стропи і ходимо по них, робимо трюки, стрибки – та що завгодно. Ось моя дружина останні сім років загалом періодично займається слеком, але системно – місяць. Враховуючи те, що під час занять вона відволікається на дітей, то в неї вже доволі хороші результати. Тут все індивідуально.

 

До Вас можуть приєднатись новачки, які в життя ніколи не займались слеклайном?

  • Так. Хоч усе й неформально (нібито), але я вважаю себе морально відповідальним за колектив, тому, звичайно, не беру неготових людей займатися тим, на що вони технічно не здатні. Інша річ, що буває людина вважає себе не готовим, а я бачу що це не так – тоді можу запропонувати людині «давай спробуємо» – тоді є вибір. Знову таки ніхто нікого ні до чого не примушує.
  • Трохи інша річ – ті, хто умовно записався, скажімо так в учні (я маю досвід тренерства) з того чи іншого напрямку – тоді вже я буду їх “ганяти”. Є такі, хто сам просить саме такий підхід.

  

Чому не організовуєте якусь офіційну спільноту?

  • Щиро кажучи, слеклайн – вид відпочинку не такий популярний наразі, як хотілося б. Періодично виникають думки створити клуб, але є низка матеріальних та технічних складностей. А поки ми, як слеклайн, вільні від цього.

Чим ще займаєтесь, окрім слеклайну?

  • Ми ще катаємось на мотузках, ходимо на каяках, організовуємо різні фестивалі, як от «Дивні люди». А ще в мене «розвелося» з десяток африканських барабанів, тож періодично збираємось, де знайдемо місце з охочими, щоб пограти – теж вчу всіх, хто бажає спробувати. Це так само доступна для кожного бажаючого крута забавка. Взагалі, сплави, альпінізм, походи та скелелазання – наше все. Ще любимо на Сабарові «покатати тролей» – це коли з’їжджають по мотузці на роликах.

Ви за здоровий спосіб життя в усьому?

  

  • Ну, звичайно, ні про які «возліянія» на природі взагалі мови не йде, я нікого не примушую «кинь от прямо зараз і пити і палити», просто так склалося, що моє оточення – виключно такі люди. Нас це влаштовує, тож коли хтось хоче потрапити сюди – він сам згодом стає таким от «неправильним». Не люблю термін ЗСЖ, бо вважаю, що правильно казати не «здоровий спосіб життя», а «нормальний» спосіб життя. Вважаю вести себе здорОво – саме це і є нормою, до якої всі колись прийдуть.

 

То із вами можна й на байдарках покататись? Ви ж не так давно взагалі здійснили масштабну подорож і навіть йшли на рекорд.

  • Байдарок в нас нема. На жаль те, з чим ми брали участь у мегасплаві, чи той самий марафон весняний – то все орендовані човни, причому одні з Дніпра були, а інші – з Києва. У нас у Вінниці досі чомусь ніхто з тих, хто має можливості, не зробив прокат, як це є в інших «річкових» містах. Сподіваємось, що скоро все зміниться на краще.

Воркаут

Координатор спільноти – Віталій Ворохоб (сторінка у соціальній мережі)

Контакти: 073-914-18-88.

Підкачати м’язи та розвинути пластичність можуть чоловіки та жінки, які оберуть для себе воркаут. Воркаут – це любительський вид спорту, що передбачає виконання різних вправ та, фактично, трюків на турніках, брусах та спортивний матах. Головна вимога – робити це на відкритому просторі. Що і не дивно – часом розмах рук й ніг спортсмена виходить значно ширшим, аніж очікуєш.

Про цей вид спорту нам розповів Віталій Ворохоб – очільник Вінницького обласного відокремленого підрозділу всеукраїнської громадської організації «Street workout Ukraine», який також є тренером неофіційної вінницької спільноти любителів воркауту.

Як приєднатись до вашої спільноти?

  • Телефонуєте чи пишете нам. А так – стежте за новинами на сторінці у соціальній мережі.

Де і коли відбуваються ваші заняття?

  • Зазвичай ми тренуємося по суботах та неділях у центральному міському парку на спортивному майданчику. Що стосується часу – то ми щоразу підлаштовуємось під більшу частину команди, але зазвичай починаємо з 15:00.

 

Як саме відбуваються заняття?

  • Хто вміє робити трюки – робить, хто ні – спочатку дивиться. Потім пояснюємо нюанси різні та показуємо найелементарніше. Повторення, спроби та бажання – найголовніше. Для кожного учасника нашої спільноти, залежного від бажаного результату, ми підбираємо програму тренувань, даємо поради щодо харчування, режиму дня тощо.

Як вдається поєднувати офіційну спільноту та неформальну команду?

  • Я – лідер Вінницької області з цього направлення. А цей любительський клуб – як ще один спосіб приєднати до спорту якомога більше людей. Здорова нація – наша мета.

Загалом, воркаут – спорт передусім видовищний. Відтак, виступ воркаутерів оцінюється за кількома критеріями: кількість елементів у зв’язці спортсменів, харизматичність самих спортсменів, застосована сила, варіації комбінацій.

Чи може займатись воркаутом будь-хто? Який стартовий спортивний рівень має бути у людини? Можливо, певні вікові вимоги?

  • Жодних вікових чи інших обмежень немає, із нами займаються і 14-річні хлопці. Є й дівчина у нашій спільноті, яка, на секундочку, зараз може на турніку підтягнутись 35 разів. Загалом, будь-яку вправу можна замінити – у воркауті їх безліч. Є різні програми, рівні складності. Вправи поділяються на силові, акробатичні, інші впливають на загальне зміцнення м’язів. Боятися, що ви не зможете виконати ту чи іншу вправу – немає сенсу. Від заняття до заняття рівень підвищується. Все індивідуально.

Чому Ви особисто взагалі вирішили займатись воркаутом?

  • Завжди цікавився спортом і якось так вийшло, що до душі припав воркаут. Бо цей спорт дозволяє почати з нульового рівня і зробити згодом те, чого від себе зовсім не очікував.

 


Кросфіт

Куратор проекту – Артур Покорський (сторінка у Фейсбук) .

Телефон: 063 29 49 729

У основі – техніка кросфіт, тобто багатофункціональний тренінг для всіх груп м’язів, який дозволяє у доволі стислі строки підкачати фактично усе тіло. Це стосується і «прокачки» серцево-судинної системи, дихальних шляхів, кросфіт позитивно впливає і на загальну витривалість організму.

Тренуються учасники даної спільноти на території стадіону (зазвичай це школа №10) протягом двох годин. Спільнота позиціонує себе саме як «зожна»: її учасники не палять та не вживають алкоголь (хіба що початківці і то лише перший час).

Заняття, на якому побувала VежА.

О 10-ій ранку на стадіоні школи №10 (вул. Андрія Первозваного, 22) – з десяток людей у спортивній формі.

 

На початку заняття тренер та «учні» роблять розтяжку – ніг, рук, шиї, тулуба, спини. Робиться усе ретельно, протягом майже години. «Для кросфіту усі м’язи мають бути розігрітими, щоб не було травмувань» – пояснює Артур Покорський.

 

Після розминки усі почали «мотати кола» навколо стадіону: хлопці – по три, дівчата – по два. Темп обрали середній, зручний для новачків, і досвідчених спортсменів.

 

Після цього перейшли до вправ: зокрема віджимання зі стрибками або ж «бьорпі». Ця вправа являє собою наче прості та дещо нудні рухи: вихідне положення – стоячи, потім потрібно опуститися на підлогу таким чином, щоб її торкнулися ваші стегна і груди, потім – піднятися та підскочити і сплеснути в долоні. Після п’яти підходів учасники роблять невелику пробіжку стадіоном.

   

Усе здається занадто просто, та насправді ця вправа, як і вся техніка кросфіту – тест на витривалість. Після вправи більшість кросфітерів виглядають щонайменше втомленими.

 

Завершивши «бьорпі», спортсмени розділились на пари та почали виконувати різні варіації вправ для прокачування м’язів пресу та ніг.

       

Після цього почали виконувати вже «серйозніші» вправи на турніках: учасників поділили на дві команди – дівчат та хлопців. Ноги, сідниці та талію підкачували дівчата, а плечі, спину та прес, відповідно – хлопці. Знову ж таки, усі вправи виконувалися у швидкому темпі та були розраховані на витривалість.

    

Зауважимо, що на заняття критично важливо не спізнюватись і тому, що дана локація – стадіон школи, відтак станом на 10:00 тут вже було зайняте велике поле місцевими дітлахами, які грали у футбол.

Дівчата Катя та Настя займаються спортом вже близько двох років.

  • Артур – мій брат, – каже Катя (на фото праворуч). – Я спочатку тільки споглядала за тим, як він займається кросфітом, потім виникла цікавість і ось я вже у його команді. Артур почав це робити, щоб як то кажуть наростити м’язи. Враховуючи те, що я й так тендітна, то я відвідую ці заняття більше через те, що вони корисні для здоров’я і так приємно гаяти час. До того ж, раніше мені було дуже важко бігати – не могла здолати навіть півкола стадіону, а тепер, за два місяці, бігаю без зупинки два кола.
  • А мені кросфіт подобається тим, що на здоров’я і красу така активність добре впливає, – каже Настя. – Я розумію, що коли я буду старша, то завдяки цим заняттям почуватиму себе добре. Ще команда в нас – дружня, і змусити займатися себе значно легше, коли маєш таку підтримку.

Антон та Ігор, які займаються кросфітом півтора та два роки відповідно, кажуть, щоцей вид спорту доступний для усіх.

  • Такі навантаження добре впливають на загальний стан організму, дозволяють розслабитися, розвинути м’язи та просто морально відпочити, – говорить Ігор (на фото праворуч). – Я прийшов сюди не з нульовим рівнем підготовки, бо до цього займався футболом.
  • Я завжди займався спортом, – каже Антон. – За час цих тренувань вдалося значно покращити фізичну форму. Навантаження залежать від рівня підготовки людини, ми нікого не ганяємо і не ставимо задачі, які людина просто фізично не здатна виконати.

А ось Олександр прийшов на тренування сьогодні вперше.

  • В принципі кросфіт-  не так легко, як здається, але це круто, і те, як це роблять інші – є певним стимулом. Відвідування заняття ж не означає, що ти маєш робити щось понад своїх можливостей, коли відчуваєш, що вже не можеш. Я трошки «халтурив», але знаю, що зможу краще.

Про інші нюанси занять кросфітом розповів Артур Покорський.

Для кого підходить кросфіт?

  • Для усіх. Дівчата роблять вправи для покращення форми ніг, сідниць, пресу. І не треба боятися, що так можна надто накачати собі біцепс чи трицепс, бо завдання «підлаштовуються» і дівчата в середньому отримують вдвічі менше навантажень. Хлопці ж роблять більш інтенсивно вправи і тренують усе тіло. У нас тренуються іноді навіть діти. Рівень також не має великого значення, бо навантаження зростатиме поступово і залежно від того, як їх витримує людина.

Що саме ви робите під час заняття?

  • Спочатку розминаємось гарно, а вже потім переходимо до тренування. Бігаємо, виконуємо вправи на силу, витривалість. Що стосується часу тренування, то стараємось вкластись у півтори – дві години, але буває так, що у команди виникає бажання потренуватись менше часу, то ми можемо і годинку потренуватись. Ми не знущаємося одне над одним. Так само і навпаки, хочемо довше працювати – працюємо.

 

Як приєднатись?

  • Людина пише нам або дзвонить – ми повідомляємо про час і місце зустрічі. Усе безкоштовно, не потрібно ні за що переживати. Ми не будемо змушувати вас ходити постійно – в нас є практика, коли людина приходить раз на місяць, набирається мотивації чи як, і з’являється знову тільки через місяць.

Яким чином і де відбуваються тренування?

  • Кожен раз по-іншому, щоб не набридло. Тривалість теж коливається – від півтори години до двох із половиною. Те саме і по локаціях: ми їх постійно міняємо, але часто займаємось на території школи №10 (вул. Андрія Первозваного, 22). Взимку теж займаємось, але зрозуміло – вже у спортивному залі, а ще пірнаємо у ополонку, ліпимо «сніговиків».

Чим, окрім кросфіту, займається ваша спільнота?

  • Усім, що сприяє фізичному та психічному здоров’ю. Ми доволі активно подорожуємо по красивим місцинам нашої області, робимо прогулянки на велосипедах, та навіть підкорюємо гори. Ось минулого року ми з однодумцями зійшли на сім найвищих вершин країни. А ще пішки пройшли 130 кілометрів гірською місцевістю із 20-кілограмовими рюкзаками за спиною. Це було весело. А взимку – моржуємо: забігаємо у крижану воду, по кілька разів, скільки вистачить сил. Окрім того, учасники нашої спільноти грають у футбол, волейбол, баскетбол, катаємось на ковзанах, роликах – любимо все. Вже п’ятий рік поспіль організовуємо «Масові забіги за здоровий образ життя» та здійснили понад 15 масових забігів. Найближчий – 24 серпня.

Чому взагалі вирішили таким займатись?

  • Ми за здоровий спосіб життя, за повагу одне до одного, до природи і за майбутнє здорове покоління. Ми не будемо дискримінувати людину, яка хоче до нас прийти, якщо вона палить чи вживає алкоголь, – каже Артур Покорський. – Та знаєте, проходить час і дехто після двогодинного інтенсиву сам каже, що кидатиме палити, бо дихання на вправи «не вистачає». І так і робить. Тому, якщо хочете позбавитись цих шкідливих звичок – ласкаво просимо!

Фото Ольги Мірошниченко та Андрія Завертаного

Позначки: , , , , , , , , , , , ,

Автор: Юлія Плахтій

Журналіст

Поділитись публікацією