Щур у Вінниці: «Далеко не завжди більшість говорить правду. Особливо якщо ця більшість – боти»

Лекція Майкла Щура про “БЖД у соцмережах” у стінах вінницького педагогічного насправді була більше схожою на проповідь  для майбутніх журналістів.

Майкл – в миру Роман Вінтонів –  пояснював студентам профільного факультету, чому медійників сьогодні суспільство вважає “аморальними та продажними джинсовиками”. “Тому що люди завжди перебувають у полоні стереотипів та узагальнень. Узагальнення – це взагалі мій особистий ворог”, – пояснює Майкл Щур.

img_8387

Як журналіст-журналістам, Щур таки додав: все ж не варто довіряти всьому, що пишуть колеги. “Для мене взагалі не існує жодного нормального українського телеканалу”, – каже Майкл, відповідаючи на запитання із аудиторії.  Але розмова здебільшого все ж стосувалася соцмереж і того, як правильно читати френдстрічку і реагувати на тренди у ФБ.

img_8372

“Якщо людина бачить 200 шейрів тих же грудей тієї ж Дєєвої, то людині складно не приєднатися до загального хору, який кричить “ганьба!”. Людині взагалі не комфортно, коли її точка зору відрізняється від точки зору більшості, і байдуже навіть, якщо серед тої “більшості” десь 40% – боти. Але відтак це зовсім не значить, що у пості, який має кількасот поширень – правда. Потрібно завжди намагатися перевірити факти, перш ніж приєднатися до цього загального хору, адже від цього зрештою залежить ваша репутація”.

img_8381

Вони всі гуртом, всі ці сотні незнайомих людей показують на неї пальцем і кричать: “піська!”. І ти на них дивишся, і сам не помічаєш, як приєднуєшся і теж це кричиш. І вже ніхто не згадує, що цими ж днями звільнилася Деканоїдзе: тому що всі говорять лише про “піську” і груди, які навіть зняти можна було би краще”.

img_8368

“Журналіст завжди має бути готовий нести відповідальність за все, що він зробив. Коли я прийшов працювати на BBC і де редактор більше не переписує твої тексти “як треба” – там стає зрозумілим: ти більше не маєш права писати погано, тому що тобі довіряють, і під публікацією стоїть твоє ім’я. Тому потрібно завжди намагатися знайти, де саме правда: так ми підвищуватимемо наш рівень журналістики і допомагатимемо людям краще розуміти, що насправді відбувається у світі”.

img_8382

“Він бере мій текст і просто виправляє якісь коми, якісь пробіли і каже: друкуй. А ти кажеш: чекайте, як же “друкуй”? Це ж гівно, а не текст. Ну, так, – відповідає редактор, але це ж це ти його написав, це твоє гівно, друкуй. Тому ти просто не має права друкувати таке, бо під цим завжди буде твоє ім’я”.

img_8374

“Зараз просто маса різноманітної інформації: нібито об’єктивної, хоча об’єктивність – це міф. Ми, звісно, маємо до цього прагнути, однак це у принципі не можливо. Тому якщо ми говоримо про прагнення правди, а не стандартів, то ми маємо говорити про суб’єктивну жуналістику, де все ж присутнє власне “я” автора, його погляд на проблему. Мені здається, саме це зараз більше потрібне людям, це наштовхне їх на власні висновки значно краще, ніж суха інформація.

img_8365

Наприкінці свого виступу Майкл Щур сказав неочікувану, для присутніх викладачів, річ: “я взагалі не розумію, навіщо диплом журналіста.”

img_8379

“За весь мій досвід роботи у мене жодного разу не попросили диплом, жодного. Цікавилися будь-чим: умінням поводитися в кадрі, знімати відео, монтувати відео, писати тексти, робити сюжети, але не дипломом. І я, чесно кажучи, не зовсім розумію, що я робив з 1999-го по 2005-ий в університеті. Головне – розвиватися самому і завжди працювати над собою: навіть коли здається, що нічого не виходить і все пропало. Так з усіма нами буває, але врешті все обов’язково буде прекрасно”.

img_8405

Фото Андрія Завертаного

Позначки: , , , , , , ,

Автор: Андрій Качор

Головний редактор Vежі

Поділитись публікацією