Море та фестивалі біля фронту: MRPL – місто, де варто. ФОТО

9-10 липня представники вінницьких ЗМІ відбули у прес-тур Маріуполем. Нас запросили в місто над морем, аби розповісти вінничанам та країні: як Маріуполь – попри свій прифронтовий статус – живе і змінюється. 

Трохи більше 14 годин побитими дорогами і на світанку 9 липня в’їжджаємо до Маріуполя. Першим ділом заселяємось до готелю і на кілька хвилин йдемо до моря: потрібно зарядитись енергією, попереду насичені два дні.

 

Маріяпіль, Маріуполь, Мариуполь

Почали із екскурсії, адже перш ніж дізнаватись про те, як місто живе зараз, треба знати як воно жило колись.

В 1776 році козаки створили Кальміуську слободу. Згодом поблизу неї утворилось повітове містечко Павловськ. Це було 1778 року і ця дата вважається датою заснування Маріуполя. Ще через рік царський указ надає привілеї переселенцям з Криму (переважно грекам). Місто отримує свою сучасну назву і починається активне зростання.

Вигідне розташування та вихід до моря дали місту стати одним з центрів торгівлі на півдні тогочасної імперії. Та й зараз Маріупольський порт третій за величиною в Україні.

На площі в 134,7 км2 проживає понад 450 тисяч населення, і це якщо не рахувати переселенців. Справжня цифра може сягати 600 тисяч. Порівнюємо з Вінницею і дивуємось: у нас площа 113,2 км2 і населення на 200 тисяч менше.

   

В місті багато старовинних будівель. На жаль більшість з них в занедбаному стані, але все одно, там є на що подивитись.

 

Також місто дуже “низьке”, навіть у порівнянні з Вінницею: дев’ятиповерхівок мало. Переважно трапляються п’ятиповерхівки чи приватні будинки.

 

Транспорт по-вінницьки

З 2016 року в місті взялись за розвиток муніципального транспорту: вирішили замінити стару, зношену техніку. На даний момент містом їздять тролейбуси MAN та “Дніпро” і автобуси марки МАЗ.  Цьогоріч на маршрут вийдуть відреставровані чеські трамваї. До 2021 року планується повне оновлення міського транспорту.

 

Вартість проїзду: в автобусах 4 гривні, в тролейбусах і трамваях по 3,5 грн.

Не дивлячись на всі позитивні зрушення, пересування містом не можна назвати швидким і зручним: 54 трамваї, 36 тролейбусів та 23 автобуси ледь встигають обслуговувати 600 тисяч чоловік. Хоча кілька років тому і таких показників не було і близько.

 

Це не Одеса, але тут є море

Доступні пляжі, тепле море, низькі ціни – що ще треба для хорошого відпочинку? Після анексії Криму українці шукають альтернативи для морського відпочинку. Одеса і раніше була переповненою, а зараз стає занадто дорогою. На цьому тлі Маріуполь має хороший потенціал у плані розвитку туризму.

Під час прес-туру ми зустріли майже порожні пляжі й дивувались, як таке може бути влітку? Згодом нам розповіли, що зазвичай пляжі майже повністю заповнені. Водночас на 8 кілометрах берегової лінії можуть відпочивати понад 10 тисяч людей. А от у вихідні та святкові дні тут “втискається” до 30 тисяч чоловік.

Така кількість людей означає, що хтось обов’язково полізе на глибину: чи то через власну самовпевненість, чи то через ту ж саму самовпевеність + приправлену алкоголем. За словами працівників рятувальної аварійно-водолазної служби в день трапляється 10-15 чоловік, що запливають за буї та 7-8 тих, кого заносить на судноплавні шляхи.

 

Місцеві пляжі особливі тим, що серед них є один інклюзивний, тобто доступний для людей з інвалідністю. По середах туди централізовано привозять дітей з інвалідністю, а по неділях – дорослих, переважно тих, хто не може ходити. Рятувальники піклуються, аби відпочинок цих людей був цілковито безпечним. 

Море тут навряд чи можна назвати чистим: з одного боку “Азовсталь”, з іншого порт. Але для купання воно цілком підходить. Тому, якщо шукаєте альтернативу Затоці та Бердянську – то ось вона, чекає на вас. Тим паче, що місто наразі веде переговори із Укрзалізницею, що спростити можливість дістатись туди. Потенційно там скоро з’явиться Інтерсіті.

 

MRPL Fest

З цього року в Маріуполі щорічно відбуватиметься великий музичний фестиваль. Перший припав на 7-9 липня: ця “найбільша подія східного узбережжя” цього разу прийняла 30 українських та закордонних виконавців. За словами організаторів дійства все було так задумано, щоб зрозуміти, що саме найбільше сподобається відвідувачам фесту.

 

На фесті організували три сцени, поділених за музичними стилями: Omega Stage – рок-музика, Delta Stage – поп-музика, Sigma Stage – електроніка. Серед тих, хто тут виступив: ТНМК, Бумбокс, Жадан і Собаки, Тартак, Onuka, The Hardkiss та багато інших. Загалом продали 15 тисяч квитків. З них 8 тисяч купили маріупольці.

 

На фестивалі організували безпрецедентні заходи безпеки: працювали Національна гвардія, Національна поліція, берегова охорона та приватні охоронці. 

 

Вежа Маріупольська 

Так вже історично склалось, що в Маріуполі є своя вежа. Вона побудована приблизно в один час із вінницькою і завдання її було аналогічне – забезпечення роботи міського водогону.

 

Ще недавно у вежі розташувався банк, а сьогодні місто має більш амбітні плани на споруду. Тут планується створення креативного простору, перегляд фільмів, читання книг, розробка соціальних проектів та проведення заходів – кожен з 4 поверхів стане по своєму особливим.

 

А на закритому даху зроблять оглядовий майданчик та поставлять телескоп. Перший час вхід для всіх планують зробити безкоштовним і можливість організовувати заходи матиме кожен бажаючий.

 

UASC – стежити та охороняти

В Маріуполі зараз розташовується Головне управління Національної поліції України в Донецькій області. В лютому 2016 року підшукали відповідну будівлю та почали її ремонтувати (вона вважалась закинутою на той момент). І вже в грудні того ж року тут “оселились” поліцейські.

Особливістю цього поліцейського управління є те, що це – Єдиний аналітичний сервісний центр (він же ж UASC) з системою інтелектуального відеонагляду. Він діє на території Маріуполя та Покровська, а в майбутньому планується розширення на Бахмут, Кременчук та Слов’янськ.

В диспетчерській нам показують можливості системи, одна з них – це розпізнавання викрадених автомобілів. Камера бачить автомобіль, зчитує номерний знак і шукає інформацію про нього в базі. У випадку будь-яких неспівпадінь –  система одразу повідомляє про це диспетчеру, а той вже зв’язується з патрульними.

Відеокамери можуть розпізнавати і людські обличчя. Це корисно в першу чергу для виявлення осіб, що перебувають в розшуку. Тут схема та ж сама, що і з автомобілями: щойно машинний інтелект вловлює більше 70% схожості з розшукуваною людиною – одразу повідомляє про то диспетчеру.

Маріуполь став четвертим містом у світі, яке використовує таку систему інтелектуального відеонагляду.

Ще одна місцева інновація – це мобільний додаток 102. Ви завантажуєте його собі на телефон і реєструєтесь. Є кілька шляхів використання додатку: функція “свідок правопорушення” дозволяє вам повідомити про будь-які неправомірні дії. Робите фотографію і через додаток надсилаєте її в UASC, далі вже справа за поліцейськими.

Наступна функція – кнопка SOS: тиснеш її один раз – і в поліції дізнаються, що ти в небезпеці. Тиснеш двічі – твоєму життю загрожує пряма загроза і це стає пріоритетом для патрульних. Для адекватної роботи додатку при реєстрації необхідно вказувати ім’я, прізвище та телефон. А також завжди тримати увімкненим GPS.

 

Прифронтове місто

Навіть якщо ви ніколи не знали де точно знаходиться Маріуполь, напевно маєте знати, що йдеться про Донецьку область, тож це досить близько до фронту. Місто є вкрай важливим зокрема через своє розташування, тому агресор вже не раз намагався його захопити. Востаннє це відбулося 24 січня 2015 року: того дня, після дев’ятої ранку розпочався масований обстріл міста з “Градів”. Він накрив мікрорайон Східний і тривав 4 хвилини: ніби й не довго, але атака завдала непоправної шкоди. Близько 300 пошкоджених будинків, 30 загиблих та більше 100 поранених мирних жителів.

Тепер маріупольці живуть у стані постійної готовності: по місту скрізь розташовані сховище. Майже на кожному кроці трапляється напис “УБЕЖИЩЕ” зі стрілочкою, що вказує куди йти. Самі сховища обладнуються, зазвичай, у підвалах будинків. Там тісно й незручно, але обстріл пережити можна.

 

В Східному мікрорайоні встановлюють оновлену систему сповіщення: тепер вона працює в безпровідному режимі (FM діапазон та GPRS мережа) і працює автономно від акумуляторів. До кінця року планується 20 блоків на вулицях та 40 в школах і лікарнях по всьому місту.

Захисту Маріуполя приділяється багато уваги: дорогою в місто із заходу (Мелітопольська траса) ви проминете 5 блокпостів. Як мінімум на трьох з них вас зупинять. Із суходолу місто оточене військовими, що ведуть постійне бойове чергування, на воді патрулюють військові катери. Маріупольці (й усі інші, хто там перебуває) готові дати відсіч росіянам у будь-який момент.

 

Тут варто. Чи не варто?

Гаслом міста сьогодні є фраза: “Маріуполь – тут варто”. А що саме варто кожен вже додумує собі сам. Жити, працювати, кохати, відпочивати. У багатьох українців стереотипні уявлення про цю місцевість: хтось каже: “там повно сепаратистів”. Інші просто думають, що це вже зона бойових дій.

Протягом двох днів у місті я розмовляв виключно українською мовою і жодного разу не помітив жодного невдоволення з цього приводу. Дехто навіть переходив на українську і радісно при цьому посміхався. Разом з тим, кількома тижнями раніше в Харківській області в мене запитували чому це я розмовляю “этим неполноценным языком”.

На фестивалі було багато людей з українською символікою. Частина з них була з прапорами УПА. Вони вільно пересувались пляжем і почувались цілком безпечно.

Водночас, було помічено кілька бабусь, які зі страхом говорили про незрозумілих генералів УПА, що носять підкови щоб “москалям очі виколювати”. Але таких бабусь (та й не тільки) в кожному місті кілька сотень набереться.

Маріуполь зараз активно змінюється і розвивається: люди помічають ці зміни й “не сидять на місці”, а долучаються до їхнього впровадження. Вони знають, що таке війна, вони пам’ятають про неї щодня (час від часу можна почути гуркіт артилерії зі східного напрямку). І вони хочуть жити в мирі та злагоді в сучасному, розвиненому місті.

То в Маріуполі варто чи ні? Однозначно варто. А що саме – вирішуйте самі, як це і було задумано.

Позначки: , , , , , ,

Автор: Микола Геркалюк

Поділитись публікацією
  • Vlad Golovashenko

    цікава стаття дякую)))автору