Культура=економіка або Як «Танець вампірів» на OperafestTulchin заасфальтував дороги

Відшумів-відгудів вперше на Вінниччині міжнародний оперний фестиваль OperafestTulchin. Попри скептичні закиди Тульчину щодо його провінційності, він таки здивував не лише Україну, а й закордонних музикантів та співаків, котрі й самі досі не уявляли – як виконувати оперу просто неба.

Тим не менш, вдалося все, а такого масштабного дійства Тульчин і його мешканці не бачили, мабуть, з часів самих Потоцьких, на території колишньої резиденції яких і відбувалося дійство. Власне, саме з метою повернення колишньої слави Подільському Версалю та повноцінній його реставрації і було створено ОпераФестТульчин.

Відкриття OperaFest Tulchyn: у «Подільському Версалі» – тисячі людей на першому оперному фестивалі. ФОТО

І він вже дав свої перші результати – ще на етапі самої підготовки до музичного дійства в обласному бюджеті знайшли більше мільйона гривень, аби почати часткову реставрацію східного крила палацу.

Крига скресла: частину палацу Потоцьких відремонтують за мільйон

Але питання самої лише реставрації одного лиш палацу не вирішить проблему туристичної привабливості, якщо не буде створено цілої мережі супутніх послуг: ресторанів, готелів, магазинів, екскурсій.

Давайте разом по порядку розберемося – що ж сталося у Тульчині цими вихідними – 4 та 5 червня, що це змінить у місті та як це може допомогти іншим містечкам України та Вінниччини зокрема.

Перший масштабний мурал-арт, створений до фестивалю вінницькими художниками

Розвиток через культуру або + «в карму» від Мінкульту

Перед початком фестивалю, 4 червня о 10-ій ранку у Тульчині стартував форум для керівників об’єднаних територіальних громад та міських голів малих міст України «Культура та креативні індустрії як основа розумної стратегії розвитку малої території». Підтримку проведенню цього форуму надало Міністерство культури України. Його керівник – Євген Нищук – також прибув до Тульчина, де й розповів, що нині Міністервство планує спонукати територіальні громади до збереження культурних пам’яток.

  • Раніше, при Радянському союзі, різні мистецькі гуртки та ансамблі існували, як обслуга для партійної еліти. На жаль, я досі ще відчуваю цей вплив вже в незалежній Україні. І тільки останні кілька років Президент, Прем’єр-міністр почали підтримувати ідею того, що культура є рушійною силою суспільства, і зрештою економіки. Нарешті час показав, що люди мистецтва, менеджмент культури є тією креативною силою, яка може змінити інфраструктуру міста та принести населенню добробут. Та що тут говорити – не секрет, що до фестивалю у Тульчині було облаштовано дороги, встановлено освітлення по місту та на території палацу. Крім того – пожвавилися кафе, причепурилися готелі, яких тут небагато.

  • Давайте будемо відвертими – скільки мешканців Тульчина побували в палаці протягом місяця? Чому тут у 18-19 столітті красою міста і палацу захоплювалися митці – Леонтович, Котляревський, а ми за 25 років незалежності не змогли надихнутися? Тут важлива солідарність, об’єднання, аби зацікавити в першу чергу своїх людей, а вже потім – туристів. Найлегше і найскладніше водночас це робити через культуру. Це зацікавить керівників об’єднаних громад, аби вони писали відповідні проекти. Це згуртує молодь, аби вона не полишала цих містечок, де не було раніше перспектив. А тому ми на рівні міністерства плануємо в сфері культури оголосити 2018-й рік роком відновлення культурної спадщини. До речі, таке рішення прийнято  у Європейському союзі. В Україні ж у рамках децентралізації буде певна рекомендація громадам, аби вони запланували виділити кошти зі своїх бюджетів на збереження культурних пам’яток. Також на рівні району, області, держави кожен готуватиме проектно-кошторисну документацію на реставрацію певної пам’ятки.

  • ОпераФест хоч і пілотний проект, проте вже наочно продемонстрував, як мистецтво приносить населенню добробут. Якщо інформацію про фестиваль рознести по всій країні, то людям стане цікаво: «А що то за ОпераФест такий? Поїхали дізнаємося!». І тоді за Тульчином направду закріпиться статус оперної столиці України.

Опера має тривати: друге дихання палацу Потоцьких або Велика фестивальна історія

Думку Євгена Нищука підтримав під час форуму і експерт із культурно-економічного менеджменту з Німеччини Патрік Фьоль.

За його словами, аналогічний оперний фестиваль просто неба існує в Німеччині у місті Райнсберг, яке нині має статус оперної столиці Німеччини. Після війни, коли впала Берлінська стіна, місто мало мільйонні борги, страшенну розруху. Тож не дивно, що молодь почала тікати з міста. І саме культура повернула їх додому. Тоді влада міста вирішила використати старий напівзруйнований замок, де було започатковано перший оперний тижневий (!) фест під відкритим небом.

На сьогодні фестиваль є щорічним і проводиться протягом кількох місяців. А головне – замок повністю відрестраврували, а все місто живе переважно від того доходу, який приносять відвідувачі фесту.

Де взяти гроші?

Звісно, організувати перший такий масштабний фестиваль, та ще й безкоштовний, де відвідувачами його стало не менше 10 тисяч людей, а в гості приїхали більше сотні музикантів і митців, коштує недешево.

Скільки саме – організатори не називають. Але без підтримки влади та спонсорів всього цього не відбулося б. Так, як тільки вперше арт-директорка фесту Ірина Френкель у приміщенні облдержадміністрації презентувала програму дводенного заходу, голова Вінницької ОДА Валерій Коровій зібрав нараду і дав доручення – навести лад із благоустроєм.

  • Із обласного бюджету було виділено 400 тисяч гривень. Ви ж бачите – асфальт постелили, де треба, ліхтарі поставили, вказівники розмістили, фасад палацу пофарбували. Але все це коштує набагато більше, тому у цьому нам допоміг і спонсор – підприємство «Миронівський хлібопродукт» на чолі із керівником холдингу Юрієм Косюком, а також народний депутат України Микола Кучер. Стільки всього разом було зроблено, що я буду підтримувати проведення цього фестивалю щорічно. В нас вже навіть на наступні роки є потенційні інвестори, і не лише з України, – заінтригував Валерій Коровій.

Зізнається, що стан палацу його бентежить не перший рік. Ще у 2008-му рахували у скільки обійдеться реконструкція лише головного корпусу – тоді це була сума в межах 30 мільйонів гривень.

  • Сьогодні це може бути вже 150 мільйонів, – робить приблизні розрахунки Микола Кучер.

На провокативне запитання журналістів – коли Коровій і Кучер востаннє були в опері і який твір люблять, обидва відповіли – «Кармен». А от завдяки фесту побували в опері вперше за десяток років.

Екслюзивна опера у Тульчині: «Танець вампірів»

До речі, частина знаменитої опери Жоржа Бізе – «Кармен» – звучала на другий день OperafestTulchin.

Варто додати, що квиток лише на оперу “Кармен” на сцені Одеського оперного театру коштує від 80 гривень. А в Тульчині ця музика звучала безкоштовно!

Окрім того, на вечірній сцені першого фестивального дня відбувся показ повноцінної оперної вистави “Пробний Камінь” Джоаккіоно Россіні. Тут прозвучала опера “На русалчин Великдень” нашого земляка Миколи Леонтовича, котру він писав саме в Тульчині.

І саме на сцені біля палацу Потоцьких пролунала комічна версія опери “Алкід” Дмитра Бортнянського.

І протягом всіх концертів глядачі майже не опускали рук – вони то несамовито аплодували, то тримали в руках телефони і фотокамери, аби зафіксувати це неймовірне дійство.

А якщо глядачі втомлювалися від цього особливого мистецтва – вони знаходити прихисток у наметовому містечку, де навіть могли заночувати.

Або ж могли придбати сувеніри, приміряти костюми від обласного театру Садовського, чи сфотографуватися біля безлічі цікавих фотозон.

А в цей час не припиняла звучати музика, і відбулося це завдяки злагодженій роботі двох симфонічних оркестрів – Львівського та Вінницького, і трьох хорів – з Вінниці, Львова та Луцька.

А серед диригентів були такі відомі постаті, як герой України та Народний артист України Мирослав Скорик та маестро Петер Маркс з Німеччини.

Звісно, варто згадати і заслуженого діяча мистецтв України Володимира Сивохіпа – він диригував концертну версію твору «Привид опери» Ендрю Ллойд Веббера.

І саме за його керівництва прозвучала концертна версія мюзиклу «Танець вампірів». Цей твір вперше офіційно було виконано в Україні саме у Тульчині – організатори отримали ексклюзивне право його виконувати на фестивалі. І саме цього твору поціновувачі музики чекали найбільше.

«Танець вампірів» – це мюзикл Міхаеля Кунце і Джима Стеймана, прем’єра якого відбулася у Відні в 1997 році. У 1998 році мюзикл завоював нагороди IMAGE (Міжнародна музична нагорода Німеччини) в номінаціях «Кращий мюзикл», «Кращий сценарій» і «Краще лібрето».

Варто зазначити, що глядачі непорушно майже три години спостерігали за всім, що відбувалося на сцені: солісти – Василь Понайда у ролі Альфреда, Маріанна Лаба у ролі Сари та граф фон Кролок (Степан Дробіт) – майстерно виспівували свої партії; оркестри стежили за рухами диригента та злагоджено видобували звуки зі своїх інструментів.

А біля сцени в цей час палали вогні – танці впереміш із фаєр-шоу додавали дійству магічності та особливої атмосфери. Навряд чи у Тульчині відбувалося щось подібне навіть за часів Потоцьких.

  • Чекаємо вас наступного року! – сказали ведучі на прощання глядачам під вибухи салюту.

Замість післямови

Те, що ОпераФестТульчин відбудеться знову, сумнівів не виклиає. Хоча й деякі скептики висловлюються навіть осудливо – мовляв, як же можна було оперу змішати і з вулицею та співати “Кармен” на тлі диму від мангалу з шашликами?

Але, можливо, інколи варто все ж випускати мистецтво за межі замкненої зали? Зрозуміло, що якби не організовані цікаві заходи для різних категорій – молоді, сімей з дітками – такої кількості глядачів не було би на фесті. Проте, варто пам’ятати й головну мету проведення цього дійства – відродження архітектурної пам’ятки, палацу Потоцьких.

Тому опера має тривати – виховувати музичний смак, спонукати людей бачити щось нове і вчитися цьому, спонукати відновлювати і любити те, що поряд, але чомусь залишається непомітним. Побачивши, як можна маленьке містечко зробити оперною столицею України, інші містечка й собі підіймуться і почнуть дбати не лише про заводи, а й про свою культуру.

Вони й собі захочуть гарні дороги, а щоб їх будували, треба буде зрозуміти – куди саме будувати. Почнуть шукати історичні місця, пам’ятки архітектури, аби показати, що “і ми не гірші”. І сам Тульчин, переживши у собі це свято, ці нескінченні потоки туристів, відчує, що не може цього втратити, а тому розпочне нову історію свого життя. Власне, вже розпочав…

Фото: Сергій Немирівський, Дмитро Тищенко


Позначки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Автор: Віталія Мазур

Журналіст

Поділитись публікацією