«Коло Світла»: вінницький театр про війну та благодійність

Показати особливу виставу, розвивати мистецтво перформансу та допомогти військовим в АТО – саме таку ціль поставив собі вінницький театр перформансу «Коло Світла». Тепер для цього їм потрібні кошти, а саме 70 тисяч гривень.

Театр перформансу «Коло Світла» з’явився у Вінниці минулого року. За цей період його засновниця – поетеса, акторка та танцівниця – Юлія Свєтлова зібрала навколо себе коло із 12 прекрасних жінок — танцівниць, художниць, співачок, письменниць, поетес та майстринь.

  • Усі ми зібралися для того, щоб творити диво для навколишнього світу, – розповідає Юлія.

Засновниця театру говорить, що ще в дитинстві влаштовувала справжні вистави і уявляла як буде грати на великій сцені, а особливо – як буде розподіляти ролі та складати дію до дії. Ще тоді їй більш за все подобалося, як змінюються обличчя глядачів, як вони сміються чи сумують разом з маленькими акторами. Вже тоді Юлія вірила, що своєю творчістю зможе зробити світ кращим, а людей щасливішими.

Юлія Свєтлова має великий досвід у хореографії, грала у декількох виставах, сценарії до яких написала сама, серед яких “Говори серцем”, моно-спектаклі “Зазирнути їм у вічі”, “Любов”, та “Між небом і землею”.

Тепер засновниця «Коло Світла» має свій театр перформансу і готує разом із його учасницями першу особливу виставу «ОбійМи». Юлія говорить, що кожна учасниця привнесла в неї щось своє.

  • Я не намагалась якось навмисно “відкрити дівчатам душу”. Просто давала прочитати сценарій і сподівалась, що головна мета вистави ставатиме дедалі зрозуміліше у процесі репетицій. Кожна з дівчат в тій чи іншій мірі вносить свою особисту історію і своє бачення сенсу нашої вистави. І мені дуже пощастило з дівчатами, тому що ми дійсно однодумці.

Вистава «ОбійМи» – про важливе. Про питання совісті та суспільства. Вона висвітлює те, про що одні говорять, а інші цураються. Хтось збирає кошти або ризикує своїм життям, а хтось лише бурчить перед телевізором і звинувачує владу. Вистава “ОбійМи” представляє історію сучасного соціуму в дзеркалі реальних подій в нашій з вами країні. У нас спільна земля, а отже і доля. Ми не хочемо мовчати. Не хочемо бути байдужими. Не хочемо, щоб мовчав і був байдужим наш глядач. Ця вистава – суто жіночий погляд: на війну, на мир, чоловіків- наших братів, друзів, татусів, синів, на те, в якому суспільстві ми живемо.

  • Ми не говоримо про війну, ми танцюємо про МИР. Ми хочемо, щоб наша вистава пробуджувала. Щоб під час перегляду захотілося діяти, змінюватись і змінювати. Ми вже доклали багато душі та зусиль для того, щоб ви побачили наші “ОбійМи” – безліч репетицій, мозкових штурмів, безліч ідей та спроб. На жаль, наші можливості не безмежні, – розповідає Юлія Свєтлова.

Проблема у тому, що «Коло Світла» потребує фінансової допомоги, щоб глядачі могли вже у жовтні цього року побачити виставу в Будинку Офіцерів. Кошти потрібні на оренду залу, сценічні костюми, реквізит для вистави, на звук і світло та на зовнішню рекламу і поліграфію. Для цього всього потрібно близько 70 000 гривень. Саме тому Юлія Свєтлова подала проект на «Спільнокошт», де кожен може долучитися до збору коштів і отримати за це творчі та оригінальні подарунки.  Для цього всі охочі мають ще 58 днів. Є в цього проекту не лише мистецька складова, але й благодійна.

  • 30 відсотків грошей, які будуть зібрані на прем’єрі вистави, ми віддамо нашим хлопцям в АТО на саме необхідне для збереження життя. І обов’язково опублікуємо детальні фотозвіти. Іншу частину грошей витратимо на розвиток нашого театру. Адже “Коло Світла” відкрите і після прем’єри до нас можна буде долучитися. І головне – велика кількість ідей просто чекають свого часу і обов’язково будуть втілені. Це і гастролі по нашій країні з виставою “ОбійМи”, і нові цікаві вистави, які ми приготуємо для вас, – розповідає засновниця театру Юлія Свєтлова.


Юлія говорить, що вірить в успіх проекту на Спільнокошті, тому що просто вірить в людей. Ви також можете повірити в цей проект і пожертвувати будь-яку суму тут.

Фото зі сторінки «Коло Світла» у фб

Позначки: , , , , , , , , , , ,

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією