Казка над Бугом: у Вінниці відкрилась виставка «Дитячі мандри містом Коцюбинського»

Вони веселі та яскраві, кожен з них має свою історію та казку, які обов’язково розкажуть одне одному, а згодом і всім хто потрапить на виставку. Показати Вінницю за допомогою казок Коцюбинського вирішили учасники проекту «Дитячі мандри містом Коцюбинського». 

Ця історія, яка почалася два роки тому в музеї Коцюбинського, в процесі свого розвитку знову повернулася в рідні стіни, але вже майже завершеною і концептуальною. Сьогодні, 23 червня, у виставковій залі музею Коцюбинського розпочалася виставка художниці Лілії Тєптяєвої «Дитячі мандри містом Коцюбинського».

Ще до офіційного відкриття виставки зацікавлені вінничани та гості міста мали можливість детально роздивитися кожну із 11 робіт мисткині, які насправді вражають своєю делікатністю, яскравістю та точністю.

Як Яринка і Сашко Вінницею гуляли: історія ремейку казок Коцюбинського про «місто над Бугом»

Місця на картинах знайомі, напевно, майже всім, хто хоч раз був у Вінниці та читав казки Коцюбинського. Хоч це і казкова історія, але саме вона може стати чудовою «міською енциклопедією для дітей». Казка у казці, яка привідкриває наше місто через призму казок Коцюбинського, написаних власному сину. До цих ілюстрацій хочеться доторкнутися та спробувати кожен елемент на дотик, настільки живо вони виглядають.

Координатор проекту Олександр Вешелені розповів, що головною ідеєю проекту було показати Вінницю Коцюбинського, Вінницю в житті Коцюбинського і Вінницю, яка памятає про Коцюбинського та допомагає дітям пізнавати його творчість, зокрема його казочки.

  • Тут зібрані 5 казочок, які він писав своєму синові. Частину з цих казочок ви точно знаєте, наприклад, про двох кізоньок, про двох цапків. Ці твори читали багато-багато поколінь у своїх Буквариках. Ось так і народилася історія про хлопчика Сашка і його подругу зі Львова Яринку, які мандрують Вінницею, розповідаючи один одному казки та історії, – розповів Олександр.

Лілія Тєптяєва, яка безмежно любить дітей та працювати з ними розповіла, що їй трішки лячно говорити перед дорослими, але коли вона розповідає про справу, яку любить та отримує від неї задоволення, то говорить багато, швидко та емоційно.

  • Власне, 2 роки тому Леонід Марущак запросив мене і мою сімю, яка тут присутня, до Вінниці, аби більше розповісти про своє місто, захопити ним. Він за тих два чи три дні просто наповнював мене та мою сімю цією любов’ю до міста. Саме тому я із задоволенням почала роботу над проектом. Зараз ви тут бачите 11 робіт, а починалося це все із пяти казочок і пяти ілюстрацій. Це вже згодом виникла ідея зробити з цього повноцінну книгу, так і збільшилася кількість робіт та завдяки молодій вінницькій письменниці Альоні Кабалюк казки текстово ожили.

В свою чергу Альона Кабалюк соромязливо стояла десь збоку. Як потім вона зізналась Vежі, дівчина соромиться, адже це її перший проект. Хоча робота над ним і дуже сподобалася.

Тексти Альони знаходилися поруч з ілюстраціями до кожної казочки. Тому кожен міг за декілька хвилин помандрувавати реальною та яскравою Вінницею Коцюбинського та на деякий час повернутися в дитинство.

Згодом Олександр Вешелені розповів детальніше про історії на експозиції.

  • Якщо ви помітили, від дверей починається історія. Перший сюжет – це Яринка з Сашком, далі починається мандрівка і дуже цікава історія, звичайно, з вінницького трамваю, де вони помічають одну описку, яку з того часу вже виправили –  це слово «будь ласка» через дефіс.

  • А далі вони виходять в центрі і бачать Вежу, Сашко розповідаючи про цю Вежу говорить, що це дуже серйозна робота і Яринка насправді захоплюється. Тоді  з’являється спогад  про десятьох робітників, це ось ці 10 пальчиків. І ось такий лейтмотив на кожній із локацій. Те, про що діти говорять або бачать, раптом згадується одна із казочок Коцюбинського. Біля Центрального мосту історія про двох цапків, які не могли розминутися, на мосту це історія про рибалку, про те навіщо взагалі рибалити і чи варто рибалити, потім вони сідають на теплохід і прямують до  Сабарова на Камінь Коцюбинського, ловлять там натхнення, розповідають історію про Івасика та Тарасика. Далі вони бачать сабарівські скелі, які нагадують історію про двох кізоньок, які все-таки розминулися. А потім повертаючись в центр міста, вони випадкового натрапляють на професора – це такий збірний, вигаданий і не зовсім персонаж, який захоплюється Коцюбинським і запрошує їх до себе додому в  приватний домашній музей Коцюбинського.

Окрім розповіді про виставку, глядачам показали короткий фільм про художницю Лілію Тєптяєву, в якому вона розповідає про свій творчий шлях, любов до дітей та до роботи з ними. У фільмі також можна побачити процес роботи мисткині саме над ілюстраціями до творів Коцюбинського.

Хоча й наразі «книга» існує лише у форматі виставки, котра працюватиме до девятого липня, Олександр Вешелені зазначив, що дуже сподівається на те, що вінничани підтримають цей проект. Адже він не лише розповідає про Коцюбинського, але є і дуже хорошою промоцією міста та його природних багатств.

Лілія Тєптява не приховує радості від того, що змогла знову повернутися до нашого міста, а виставка її робіт відбувається саме в музеї Коцюбинського.

  • Це дуже знаково, що роботи до казок Коцюбинського презентуються саме в музеї Коцюбинського. Мені було цікаво як це буде виглядати.

Окрім цього Лілія додає, що з нетерпінням чекає майстер-класу з дітками на якому вони створюватимуть власний музей Коцюбинського з агавою та яскравими квітами, котрих тут безліч.

Також на виставці можна побачити видання казок Коцюбинського різних років.

Вже сьогодні о 15.00 поруч із Сашком та Яринкою з’явиться інша малеча, котра створить свій сад Коцюбинського.

Фото Андрія Завертаного

Позначки: , , , , , , , , , , ,

Автор: Марина Однорог

Поділитись публікацією