Бухти, які не бухти, і голендри, які не голанці: чеські рецепти Поділля

Поділля – край, де помірний клімат та смачна і майже скрізь доступна питна вода, м’яка зима та родючий чорнозем ставали другою бАтьківщиною багатьом представникам різних народностей та націй.

Фактично, це історія про те, як продали одне село. Є на Козятинщині село Миколаївка, засноване німецькими  колоністами у 18 сторіччі. Відоме воно передусім тим, що звідти родом відомий кіносценарист Василь Земляк. За паспортом, до речі, Василь Вацек. Історія цього села — на відміну від тих, витоки яких губляться в глибинах минувшини, — має точну хронологічну прив’язку: 1791 року, тобто в добу Катерини II, група німецьких колоністів отримала дозвіл переселитися сюди і заснувати громаду. Це були меноніти, мирні хлібороби, міцні та заможні.

Поміщик з родини Потоцьких на пільгових умовах надав прибульцям угіддя в урочищі Михайлин, де вони розгорнули низку хуторів, що об’єднувались у колонію Голендри. Назва походить від самоназви колоністів — голендри (цікаво й інше: Hollеnder німецькою означає  “люди, які вирубали ліси задля хліборобства”).

Колонія швидко стала заможною і впродовж наступних десятиліть підтримувала тісні економічні стосунки з довколишніми господарями. Можливо, так тривало б і далі, якби нові реалії не увійшли в суперечність iз пацифістськими переконаннями менонітів. Указ Олександра II про загальну військову повинність поставив їх перед ультимативним вибором: або скоритись, або покинути територію Російської імперії. Більшість колоністів обрала друге.

Спродавши свій скарб, 1874 року вони рушили на історичну батьківщину та пізніше, під час столипінської реформи перебралися аж до Байкалу, де і досі живуть, зберігаючи свої традиції. А мовою піхтинських голендрів стала українська.  І сьогодні як над Бугом, та і над Байкалом звучать німецькі прізвища: Штольц, Фогель, Ланкамер.

Однак угіддя довго не пустували: у жовтні того ж року оформляється купча, внаслідок якої вони переходять до нових власників — до товариства чехів. Тут, на Поділлі, голендри виявились єдиним чеським анклавом — південним відгалуженням так званих «волинських чехів».

Відтак попередня назва колонії протрималась недовго. Уже в листопаді 1890 року сільський сход подає клопотання в столицю про перейменування поселення в Миколаївку «в честь Його імператорського височества наступника цесаревича великого князя Миколи Олександровича». Навесні клопотання задовольнили, щоправда, назвавши село «Миколаївським». Нинішню назву воно отримає пізніше, уже за більшовицької влади, яка так і не догледіла, що на мапі залишилося село, назване іменем страченого царя.

Високий рівень землеробства і тваринництва, започаткований німецькими колоністами, підхопили, як естафету, чеські переселенці. На початку ХХ століття тут піднялись міцні господарства і навіть запрацював єдиний на всю округу електричний млин, до якого з’їжджалися хлібороби з довколишніх сіл і днями вистоювали в чергах. Село залишалось винятково чеським аж до початку тридцятих.

m_00081313

Однією з традиційних страв цього села є салат з картоплі.

Рецепт:

Відварюють картоплю в мундирах, очищують, нарізають пластами, додають яйця, відварені вкруту, солоні огірки, нарізані кружечками, цибулю, оцет, сіль, перець, ложку качиного смальцю або запашної темної олії.
Досі ця страва є на столі у чехів на усі урочистості.

А ще гостинні господині з Голендр частують улітку домашніх своїми бухтами (пирогами) з вишнями.

Рецепт:

100 гр дріжджів, ¼ стакана теплого молока; 5 яєць; 150 г цукру, 250 г маргарину або вершкового масла, ¼  олії, сіль, борошно 5-6 стаканів (в/г). 

З дріжджів, ложки цукру та теплого молока, додавши трохи борошна та гарно вимісивши   ставимо опару. В тепле місце на півгодини. Поки тісто сходить – збиваємо яйця – білки окремо, жовтки перетираємо з цукром окремо до білого.

Топимо масло або маргарин. Далі збираємо тісто: збиті білки, перетерті  жовтки, розтоплене масло або маргарин, олію, а наостанок – просіяне борошно. І добряче вимішуємо, доки тісто не відстане від стінок посуду.

Дайте тісту відпочити та зійти. Як тільки воно збільшиться вдвічі – виймайте з миски та формуйте пиріжки.

Порада:

Якщо вишня дуже соковита, щоб вона не розтеклася по тісту – додайте у ягоди ложку кромалю. Він збере рідину. У маленькі пиріжки кладіть 5-6 вишень, защипніть краї та поставте у духовку. Через 20 хв. пиріжки змастіть збитим яйцем та дайте дійти ще хвилин 10-15.

 

 

Позначки: , , , , , , ,

Автор: Олена Павлова

Фуд-блогер

Поділитись публікацією